GNSS-нашийники як індикатор паразитів у овець: перші результати

Дослідження з Федерального університету Парани (Бразилія) перевіряло, чи змінюється характер руху овець на пасовищі при зараженні кишковими нематодами, і чи можна це використати для вибіркового лікування (TST). Проблема практична: TST стримує резистентність до антигельмінтиків, але вимагає багато ручної роботи — перегонів, фіксації, оцінки FAMACHA. GNSS-нашийники могли б підказувати, кого перевіряти першим.

Провели два експерименти: 15 лактуючих вівцематок (3–6 років, 81,6 ± 13,7 кг, на 4,87 ± 1,25 дня після окоту) і 15 відлучених ярочок (82,4 ± 2,3 дня, 30,8 ± 4,8 кг). Вівцематок лікували нітроксинілом (6,8 мг/кг) + івермектином (0,2 мг/кг) у день 0, ягнят — клозантелом (7,5 мг/кг) + моксидектином (0,2 мг/кг) за 7 днів до старту. Далі тварини паслися природно заражених пасовищах: вівцематки — 6 год/день на ділянці 50×50 м, ягнята — 4 год/день на 8 544 м².

Щотижня знімали гематокрит (PCV) і кількість яєць у фекаліях (FEC). «Здоровий» статус визначали від вихідного рівня після антигельмінтика, «нездоровим» вважали тварину при PCV < 22% або PCV < 27% разом із FEC > 2000 яєць/г. Домінував Haemonchus contortus: 96% у вівцематок і 93,8% у ягнят.

Результати. У ягнят «нездорові» тварини мали достовірно вищу пікову швидкість, загальну швидкість, пікове прискорення та сумарний час активності (p < 0,05). У вівцематок поганий стан теж підвищував час активності та загальну швидкість (p < 0,05), але пікова швидкість і прискорення залежали насамперед від маси тіла, а не від здоров'я.

Висновок для практики: GNSS-показники — перспективний неінвазивний кандидат для скринінгу під TST, але не заміна клінічній оцінці чи копроскопії. Важливо: у вівцематок інтерпретацію ускладнює маса тіла, тож пороги спрацюють краще для молодняку. Автори наголошують, що це попередні дані, а не готовий алгоритм.