Закупорка сечовивідних шляхів у дрібних жуйних: як діагностувати та лікувати

Обструктивна уролітіаз — часта невідкладна патологія дрібних жуйних, і з ростом популярності кіз як домашніх тварин такі випадки трапляються дедалі частіше. Повна закупорка загрожує небезпечними електролітними порушеннями, незворотним ураженням нирок і розривом сечового міхура чи уретри. Швидкий діагноз і лікування критичні.

Хто в зоні ризику. Анатомія — головний фактор: уретра самців значно довша, а звужені ділянки — два вигини сигмоподібного згину та уретральний відросток на кінчику пеніса. Кастровані самці зустрічаються найчастіше; рання кастрація може сприяти формуванню вужчого просвіту уретри. Нормальна сеча дрібних жуйних лужна через переважно грубий корм, багатий на калій, — а струвіт і кальцію карбонат саме в лужній сечі й утворюються. Менше води — концентрованіша сеча — перенасичення кристалами. Дієта теж має значення: багато кальцію (люцерна) — кальцію карбонат; зернові раціони з порушеним співвідношенням кальцій/фосфор — фосфатні камені; оксалати (деякі конюшини) — кальцію оксалат; ґрунти з високим вмістом кремнію — силікати. Породи Nigerian Dwarf і Pygmy надпредставлені, але, ймовірно, через те, що їх частіше тримають як улюбленців і власники охочіше звертаються. Важливо: уролітіаз може виникнути й без жодного помітного фактора ризику.

Клініка. Власники скаржаться на напруження при сечовипусканні, підтікання сечі, напруження при дефекації, «запор». Типові ознаки: тварина піднімає хвіст, голосно кричить, оглядається на живіт, стоїть у розтягнутій позі, не може заспокоїтися, млявість. Важкий стан — пригнічення, неможливість встати, здутий живіт (підозра на розрив міхура). Тривалість симптомів менше 24 годин — кращий прогноз, тому точний таймлайн критичний.

Огляд. Прискорене дихання (тахіпное) і тахікардія — через стрес і біль. Брадикардія чи брадиаритмія — тривожна ознака гіперкаліємії, потрібне негайне втручання. Пальпація живота й препуція болюча, але трактувати обережно: дрібні жуйні часто реагують страхом. На ректальному дослідженні можна відчути пульсацію уретри, на шерсті біля препуція — кристалічний наліт. Набряк чи едема вентральної черевної стінки — підозра на розрив уретри.

Діагностика. УЗД — найкорисніший метод підтвердження: великий, круглий, напружений сечовий міхур. Для великих порід (Boer, Nubian) діаметр понад 8 см відповідає закупорці, для дрібних (Nigerian Dwarf, Pygmy) — понад 6 см; але будь-який круглий напружений міхур на УЗД — ознака обструкції. Самі камені у дрібних жуйних часто не видно на УЗД, проте гіперехогенна картина «снігової кулі» в сечі вказує на струвітну кристалурію. Оглядають нирки з правої паралюмбальної ямки: тривала закупорка веде до гідронефрозу чи розриву капсули, що змінює прогноз. Вільна рідина в черевній порожнині — уроперитонеум; якщо міхур не візуалізується, підозрюють його розрив — показана невідкладна операція, а якщо операція неможлива — евтаназія.

Рентген визначає тип і локалізацію каменю; знімки мають охоплювати міхур і всю урегру. Округлі мінеральні тіні — кальцієві камені. Струвіт та інші фосфатні камені у великих тварин на рентгені часто не видні, у дрібних — можуть бути. Це важливо: кальцію карбонат видаляють хірургічно. Контрастна рентгенографія допомагає, якщо камені не видно або підозрюють стриктуру чи розрив уретри.

Лабораторія. Загальний аналіз крові та біохімія — від норми до тяжких змін. Часто підвищені гематокрит (PCV) і загальний білок — зневоднення й гемоконцентрація. Гіперкаліємія при тривалій закупорці чи розриві міхура загрожує брадиаритмією. Креатинін підвищений (пре- і постренальні причини); після лікування за ним стежать — стійке підвищення свідчить про незворотне ураження нирок і впливає на прогноз. Лактат може бути підвищений через зневоднення й знижену перфузію. Аномальний PCV, різко підвищений креатинін і висока креатинкіназа асоційовані з підвищеним ризиком загибелі.

Лікування залежить від ста