Нові JAK-інгібітори та моноклональні антитіла проти атопічного дерматиту в собак: що обрати

Атопічний дерматит у собак — хронічна хвороба, яку не вилікувати, лише контролювати довічно. За останні два роки до арсеналу додалися три нові системні препарати: ілуноцитиніб, атинівіцитиніб (JAK-інгібітори) і тирноветмаб (анти-IL-31 моноклональне антитіло). Вибір терапії підбирають індивідуально: важливі супутні хвороби, сумісні ліки, вартість, прихильність власника до лікування й відповідь на попередні схеми.

JAK-інгібітори. Оклацитиніб працює з 2013 року. Він селективно блокує JAK1 і JAK3 (IL-2, IL-4, IL-6, IL-13, IL-31), майже не торкаючись JAK2, який відповідає за кровотворення. Ілуноцитиніб — неселективний, потужний щодо JAK1, JAK2 і TYK2. Атинівіцитиніб — високоселективний до JAK1, його подають як «друге покоління». Селективність сама по собі не доводить ні кращої безпеки, ні більшої ефективності — даних ex vivo бракує, а клінічний результат залежить від дози, фармакокінетики, кратності введення й спектра клітин-мішеней.

Порівняльне дослідження. Ілуноцитиніб не поступався оклацитинібу в контролі свербежу. На 84-й день зниження свербежу щонайменше на 50% досягли 90% собак на ілуноцитинібі проти 72% на оклацитинібі. Повна ремісія свербежу (оцінка власника менше 2 з 10) — 77% проти 53% відповідно. За оцінкою дослідників, у групі ілуноцитинібу також було статистично більше собак із поліпшенням дерматиту щонайменше на 50% від вихідного рівня. Прямих порівнянь атинівіцитинібу з іншими JAK-інгібіторами поки немає.

Безпека. Оклацитиніб вивчали довго: проспективне відкрите дослідження тривало 630 днів (у середньому 407 днів), якість життя покращилася у понад 91% собак, серйозних побічних ефектів не було. За 5 років фармаконагляду на понад 91 млн собак частота побічних явищ — менше 1 випадку на 10 000 пролікованих тварин. Серед зареєстрованих ефектів: блювання, діарея, млявість, відмова від їжі (анорексія), лейкопенія, агресія, ураження шкіри, папілома.

Для ілуноцитинібу дані обмежені 112 днями, для атинівіцитинібу — 28 днями. Найчастіші побічні ефекти ілуноцитинібу: шлунково-кишкові розлади, млявість, інфекції сечових шляхів, відмова від їжі. Атинівіцитинібу: шлунково-кишкові розлади, зовнішній отит, гематурія, бактеріальні інфекції шкіри. Усі JAK-інгібітори можуть давати відхилення в аналізах крові — лейкопенію, підвищення печінкових показників, гіперхолестеринемію та/або гіпертригліцеридемію.

Вакцинація. FDA видала «чорну скриньку» для ілуноцитинібу: у щенят без попередньої вакцинації препарат у потрійній дозі послаблював імунну відповідь на вакцини. За інструкцією, ілуноцитиніб відміняють щонайменше за 28 днів до вакцинації й не дають щонайменше 28 днів після. Водночас пізніше дослідження на вже вакцинованих собаках показало, що потрійна доза не послаблювала серологічну відповідь на ревакцинацію проти аденовірусу 2 типу, парвовірусу, вірусу чуми й сказу. Рішення про переривання лікування під час вакцинації ухвалюють після відкритої розмови з власником.

Анти-IL-31 моноклональні антитіла. Локіветмаб ліцензований 2016 року, тирноветмаб — 2026-го; механізм той самий, сайт зв'язування з IL-31 інший. Обидва дають полегшення свербежу протягом 24 годин. Локіветмаб вводять кожні 4–8 тижнів. Тирноветмаб діє 6–8 тижнів, але його можна вводити так часто, як кожні 4 тижні. За довготривалого застосування локіветмабу інтервали різняться: близько 45% собак потребують ін'єкції кожні 4–5 тижнів, 40% — кожні 6–7 тижнів, 15% — кожні 7–8 тижнів.

Попередні дані щодо безпеки тирноветмабу зіставні з локіветмабом: немає обмежень за віком і сумісними препаратами. Побічні ефекти обох антитіл схожі й трапляються рідко: чутливість у місці ін'єкції, дер