Судження про невизначене: чи можна вірити тесту на оптимізм у собак

Що зробили. Італійські автори (Піза, Рим) провели перший систематичний огляд досліджень судженнєвої упередженості (judgment bias tasks, JBT) у собак. Пошук у Scopus і PubMed за PRISMA 2020, додатково Web of Science. Увійшли 32 роботи: 15 експериментальних, 13 обсерваційних/квазіекспериментальних, 4 методичні. Ризик систематичної помилки в експериментах оцінювали за SYRCLE. Метааналіз не робили — методики надто різні.

Суть методу. Собаку вчать розрізняти два стимули — один пов'язаний з позитивним результатом, другий з негативним. Потім дають проміжний, неоднозначний стимул. Оптимістична реакція на нього = позитивний афективний стан, песимістична = негативний.

Головна проблема галузі. З 32 досліджень 28 (88%) використовували один і той самий просторовий тест на розрізнення. Решта чотири парадигми представлені по одній роботі кожна. Тобто «різноманіття» методів існує більше на папері.

Що тест усе ж ловить. JBT чутливий до частини експериментальних впливів: окситоцин (d = 2,16), збагачення середовища через носороботу (p < 0,01). Обсерваційні роботи показали зв'язок між методом дресирування і результатом тесту — аверсивне проти заохочувального (Z = −2,38, p = 0,017).

Де ламається. Ефект стелі на неоднозначних локаціях — собаки часто реагують однаково, і тест нічого не розрізняє. Просторове навчання плутає результат: «песимістична» відповідь може бути просто поганим орієнтуванням у просторі. Повторюваність (test–retest) слабка. Стандартизації протоколів немає. Збіг з незалежними показниками добробуту — лише частковий.

Висновок для практики. JBT реагують на деякі афективні маніпуляції і пов'язані з факторами добробуту, але як польовий інструмент оцінки добробуту собак поки не готові. Потрібні стандартизовані протоколи і валідація кількома методами одночасно.