18F-FDG PET/CT показав справжню агресію підшкірної лейоміосаркоми в собаки, яку біопсія недооцінила
У 9-річного аляскинського маламута з виразковою масою на правому лікті передопераційна біопсія дала 2-й ступінь саркоми м'яких тканин, але перебіг був агресивнішим. PET/CT показав SUVmax 10,1, а післяопераційна гістологія — 3-й ступінь підшкірної лейоміосаркоми з нечистими краями. Рекомендація: при розбіжності клініки й гістології підключати метаболічну візуалізацію.
Лейоміосаркома (LMS) — злоякісна пухлина з гладеньких м'язів. У собак вона частіше виникає у внутрішніх органах, рідше — у підшкірній клітковині, на кінцівках, повіках, статевому члені. Підшкірну LMS іноді зараховують до сарком м'яких тканин (STS), але через іншу біологію та локалізацію її варто розглядати окремо. Діагноз ставлять на основі біопсії, гістології та імуногістохімії. Через рідкість таких випадків прогноз вивчений погано.
Окрема проблема — гетерогенність пухлини. Передопераційна біопсія STS не завжди відображає справжній ступінь злоякісності, тому може занизити агресію новоутворення і зіпсувати план лікування.
Клінічний випадок: 9-річний, 40 кг, некастрований самець аляскинського маламута. Геморагічна виразкова ділянка на каудальній поверхні правого ліктя, помічена за 3 тижні до звернення, спочатку без динаміки. На рентгені — овальна м'якотканинна маса 4,3 × 3,1 см із відносно просвітленим центром, без лізису кортикальної кістки.
Цитологія: помірна кількість коків і паличок, дегенеративні нейтрофіли, кров. FNA — кластери атипових клітин, схожих на епітеліальні, з вираженим анізоцитозом, анізокаріозом і помітними ядерцями. Мезенхімні пухлинні клітини не знайдені. Через виразкування ці епітеліоїдні клітини могли бути реактивними змінами, а не пухлиною.
Емпіричне лікування (амоксицилін-клавуланат всередину, ітраконазол, місцево 0,5% хлоргексидин і 1% крем сульфадіазину срібла) 9 днів — без покращення. Ділянка швидко збільшилася до виразної маси 3,7 × 2,5 см.
Біопсія: пухлинна тканина в підшкірній клітковині, пучки веретеноподібних клітин із плеоморфними ядрами — STS, диференціація 2. Мітотичний індекс 5 на 10 полів зору високого збільшення (мітотичний бал 1), некроз менш ніж у 50% зразка (бал 2). За трирівневою системою для STS у собак сума 5 = 2-й ступінь. Але перебіг був агресивнішим, ніж очікується для 2-го ступеня, і не можна було виключити метастаз у шкіру.
Через 17 днів після біопсії зробили 18F-FDG PET/CT під загальною анестезією. Голодування 12 год перед введенням 18F-FDG. Премедикація — внутрішньовенно (далі в тексті статті). Пухлина показала високу метаболічну активність: SUVmax 10,1, SUVmean 4,6. Віддалених метастазів не виявили. Перед PET/CT на контрольних рентгенах маса зросла до ~6,2 × 4,5 см, без лізису кістки; на рентгенах грудної та черевної порожнини вузлів не було.
Хірургічне видалення — приблизно через 2 тижні після PET/CT. Гістологія операційного матеріалу: 3-й ступінь, низькодиференційована мезенхімна пухлина, краї нечисті. Тобто передопераційна біопсія занизила ступінь, а висока FDG-авідність краще відповідала фінальній гістології. Імуногістохімія: позитивна реакція на десмін і сильна — на альфа-гладеньком'язовий актин, що підтвердило підшкірну лейоміосаркому.
Ад'ювантну хіміотерапію рекомендували, але власник обрав лише паліативну допомогу. Через 3 місяці після операції — місцевий рецидив і вогнище в правій каудальній частці легені, підозріле на метастаз. Ще через 3 тижні вузол збільшився, з'явилися нові легеневі вузли. Собака загинула через 6 місяців після операції.
Це перший описаний випадок PET/CT у собаки з підшкірною лейоміосаркомою. Практичний висновок: коли клінічна поведінка пухлини агресивніша, ніж показує передопераційна біопсія, 18F-FDG PET/CT дає функціональну оцінку агресії та допомагає планувати лікування.