RECOVER 2026: перші хвилини вирішують — що тепер радити власникам

RECOVER (Reassessment Campaign on Veterinary Resuscitation) — та сама група, що дала нам настанови з СЛР 2012 і 2024 років — випустила перший повний звід рекомендацій з першої допомоги. 50 рекомендацій: 38 із загальної першої допомоги і 12 з гострої алергії та анафілаксії, розкидані по трьох статтях. Першу допомогу надають власники й перехожі, але написані настанови для ветфахівців — навчати й радити.

Алергія vs анафілаксія: різні препарати

Неускладнена алергічна реакція — раптові кропив'янка, набряк морди чи свербіж протягом хвилин-годин, іноді один самозгасаючий епізод блювання чи діареї. Не загрожує життю негайно. Анафілаксія — тяжка системна реакція з можливим залученням дихальної, серцево-судинної, ШКТ і шкірної систем, причому шкірних ознак може не бути взагалі. Коллапс, гіпотензія або тяжка дихальна недостатність при підозрі на гіперчутливість = тяжка анафілаксія, навіть якщо очевидно уражена лише одна система.

При неускладненій реакції — пероральний антагоніст H1-рецепторів (дифенгідрамін, цетиризин). Антигістамінні не рятують від дихальних і серцево-судинних наслідків анафілаксії. Сенс раннього прийому — знизити ризик прогресування, не розвернути анафілаксію.

Глюкокортикоїди при неускладнених реакціях рутинно не рекомендують. У двох дослідженнях (880 собак і 73 коти) додавання дексаметазону до дифенгідраміну не покращило ні негайну відповідь, ні тривалість чи зникнення ознак, ні потребу в додатковій допомозі. В одному людському дослідженні оральний преднізолон погіршував оцінку кропив'янки через тиждень і місяць. Короткий курс ≤0,5 мг/кг/добу преднізолонового еквівалента до 5 днів — лише якщо реакція не відповідає на H1-антагоніст, антигістамінний при цьому продовжують.

При анафілаксії системні глюкокортикоїди рутинно не рекомендують: великі людські дослідження після метааналізу 2020 року не показали стабільної користі, зокрема щодо двобічних реакцій.

Препарат вибору — адреналін. Якщо порушене дихання, оральні антигістамінні не давати взагалі: втискування таблетки задихаючому собаці затримує транспортування й адреналін та провокує укус. Домедичний внутрішньом'язовий адреналін — якщо це не затримує транспортування і є автоін'єктор, попередньо заповнений шприц або флакон зі шприцом. Педіатричний автоін'єктор 0,15 мг відповідає дозі 0,01 мг/кг для пацієнта 15 кг. Адреналін у термін, набраний асептично в закриті пластикові шприци й збережений при кімнатній температурі захищеним від світла, може лишатися стабільним і стерильним до 90 днів.

У стаціонарі при помірній анафілаксії — внутрішньом'язовий адреналін якомога раніше. При тяжкій з гіпотензією — постійна інфузія з титруванням до середнього артеріального тиску 70 мм рт. ст., а не болюси. В експериментальному анафілактичному шоці у собак внутрішньом'язові та підшкірні болюси не покращили гемодинаміку проти плацебо, внутрішньовенний болюс дав лише короткий підйом тиску, а інфузія утримувала цільовий тиск меншою сумарною дозою.

Для тварин з анафілаксією в анамнезі — виписані ветеринаром попередньо заповнені шприци за вагою, якщо власник навчений і готовий колоти.

Перекис водню — ні

«Мій собака щось з'їв» — найчастіший нічний дзвінок. Настанови розвертають звичну відповідь: рутинно не викликати блювання вдома після гострого ковтання неїдкого токсину. У людських дослідженнях індуковане блювання не покращувало ні виживання, ні перебіг, ні тривалість госпіталізації, зате затримувало активоване вугілля, яке в пацієнтів при свідомості виглядало ефективнішим за спорожнення шлунка. Домашні блювотні засоби шкодять: перекис водню в блювотних дозах спричиняв реальне ушкодження ШКТ у собак і котів. Вузький виняток: якщо ветклініка справді недосяжна і ветеринар або токсикологічний центр наказує викликати блювання — виконувати. Ветеринари можуть заздалегідь виписати о