Новий вентральний доступ до L7 під УЗД: перші результати на трупах собак

Нейропатія L7 у собак — часта проблема при дегенеративному попереково-крижовому стенозі (DLSS): компресійна нейропатія трапляється до 68% випадків. Прицільну периневральну ін'єкційну терапію (PIT) у цій ділянці описували мало. Дослідники з Берна випробували новий вентральний доступ під контролем УЗД на трупах.

Дизайн — проспективне одноцентрове дослідження на трупах собак клієнтів, що загинули або були евтаназовані з причин, не пов'язаних із дослідженням. Критерії: середні та великі породи, маса від 15 кг, будь-який вік, порода чи стать. Виключали собак із тяжкими ураженнями каудального живота, попереково-крижової ділянки чи таза, а також глибоко заморожені трупи. Собак із дегенеративними змінами та асиметріями включали навмисно — вони найближчі до реальної клінічної популяції.

Усього 7 трупів: 4 цілі самиці, 1 стерилізована, 1 цілий самець, 1 кастрований. Медіана віку 7 років (3–11), маси 39 кг (23–61), BCS 5/9 (4–8). У двох собак BCS 7/9 і 8/9. Породи: лабрадор (2), сенбернар, ротвейлер, бернський зенненхунд, ховаварт, американський стаффордширський тер'єр.

Спочатку виконували нативну КТ попереково-крижового з'єднання (фотон-лічильний томограф, 140 кВ, зріз до 1 мм). Далі — УЗД: спочатку серединно-сагітальна площина, потім відхилення датчика латерально й під кутом каудально, щоб знайти L7 вентрально від L7–S1 нейрофораменів, після чого — поворот у поперечну площину. Ідентифікували зовнішні клубові вени й артерії, L6, ободову кишку та стегновий нерв, щоб спланувати траєкторію і не пошкодити ці структури. За потреби структури зміщували помірним тиском датчика.

Голку 20 або 22 G вводили медіально від датчика in-plane, переважно у вентродорсальному напрямку. З кожного боку депонували 0,6 мл розчину метиленового синього й неіонного йодованого контрасту (Accupaque 300) у співвідношенні 1:1 на рівні L7 і нейрофорамена. Поширення барвника контролювали в реальному часі в B-режимі. Після ін'єкції — повторна КТ у тій самій позиції.

Успіх на КТ визначали як прямий контакт контрасту з L7 у межах простору, обмеженого дорсально клубово-реберним м'язом попереку та тазовою поверхнею крижів, латерально — клубово-поперековим м'язом. Патерни поширення: циркулярний (трубчастий дефект контрасту навколо нерва), напівобхоплюючий (близько 50% окружності) і прилеглий (контакт без охоплення). На одному трупі додатково виконали анатомічне препарування для підтвердження забарвлення периневрію.

Результат: 11 із 14 ін'єкцій успішні. У собак із нормальним BCS успіх був стабільним, обидві невдачі — у собак із надмірною вагою. Важливо для клініки: 5 із 6 ін'єкцій вдалися на трупах із дегенеративними змінами попереково-крижового з'єднання (вентральний/вентролатеральний спондильоз, звуження фораменів, гіпертрофія суглобових відростків, нерівність замикальних пластинок, один випадок асиметричного перехідного хребця). Тобто зміни анатомії не блокують техніку.

Висновок для практики: вентральна УЗД-навігація до L7 у собак технічно можлива і дає прицільну малоінвазивну опцію при попереково-крижовій нейропатії. Обмеження — дослідження на трупах, потрібна валідація in vivo. У собак із надмірною вагою слід очікувати складності через глибину розташування нерва.