Курчата як джерело хламідіозу для інших птахів: індики виявилися найуразливішими

Дослідження єгипетських і саудівських авторів перевіряло, як Chlamydophila psittaci (збудник орнітозу) передається між видами птиці в контрольованих умовах. Використали 90 добових птахів п'яти видів — курчата, качки, індики, голуби, перепели, по 15 у групі. Курчат інфікували інтраназально 0,2 мл C. psittaci у дозі 10⁶ IFU/мл на 7-й день життя. Коли в них з'явилися клінічні ознаки, по три інфіковані курчата підсадили до кожної з чотирьох груп інших видів — так моделювали горизонтальну передачу.

Клінічні ознаки в контактних птахів з'явилися через 3–5 днів після контакту. Найуразливішими виявилися індики: депресія у 14 з 15 птахів (93,3%), респіраторні ознаки у 13 з 15 (86,7%). У курчат ці показники були помірними — 6 з 15 (40%). Качки, голуби й перепели показали найнижчу сприйнятливість: лише 5 з 15 (33,3%) мали клінічні прояви.

Патологоанатомічні зміни повторювали ту саму картину — найважчі ураження були в індиків. Гістологічно підтвердили запальні та дегенеративні зміни в кількох органах, особливо виражені в індиків і качок. Виділення збудника підтвердили методом qRT-PCR.

Ключовий практичний висновок: індики — перший вид, у якого з'явилися ознаки, і найтяжчі ураження серед усіх досліджених. Курчата займають проміжне місце, а качки, голуби й перепели реагують найслабше, але все одно інфікуються й виділяють бактерію.

Для практики це означає: на фермах зі змішаним утриманням видів варто посилювати біобезпеку, пріоритетно спостерігати за індиками, регулярно проводити молекулярний моніторинг для раннього виявлення інфекції та розділяти види під час спалахів. Збудник зоонозний — ризик для працівників птахівництва, ветеринарів і всіх, хто контактує з птицею, залишається актуальним у межах підходу One Health.