Пінгвіни Дженту виявилися чотирма видами — і один із них новий для науки

Що зробили. Міжнародна команда під керівництвом Хуліани Віанни (Університет Андреса Бельо, Сантьяго) і Раурі Боуї (UC Berkeley) секвенувала повні геноми 64 пінгвінів дженту з 10 колоній. Вибірка вперше охопила майже весь ареал виду. Додатково порівнювали розміри тіла, забарвлення, вокалізацію, графік гніздування, дієту й поведінку під час годівлі. Результат опубліковано в Communications Biology.

Головне. Те, що сто років вважали одним видом із шістьма підвидами, — насправді чотири окремі види:

• Pygoscelis papua — Фолклендські/Мальвінські та острови Мартільйо;
• Pygoscelis taeniata — Крозе, Маріон, Маккуорі (північ від полярного фронту);
• Pygoscelis kerguelensis — новий вид, острів Кергелен і, ймовірно, Херд;
• Pygoscelis ellsworthi — Антарктичний півострів, узбережжя Антарктиди, Південна Джорджія; найчисленніший.

Розходження видів оцінюють у 300–500 тисяч років тому. Ключову роль зіграли ізоляція островів і Антарктичний полярний фронт — межа, де різко змінюються температура й солоність води і яка обмежує переміщення морських тварин.

Чому дженту розділилися. Дженту — опортуністи в харчуванні: їдять рибу, криль, кальмарів, каракатиць, майже все, що впіймають під водою. Тому далеко від колонії не мігрують і роками повертаються на ті самі місця гніздування. Локальні умови + відсутність обміну генами = накопичення адаптацій.

Генетичні адаптації. У P. ellsworthi більше генів, пов'язаних із теплопродукцією, накопиченням жиру й ліпідів та світлосприйняттям — логічно для екстремальних полярних умов і різких сезонних змін світла. У P. taeniata — гени ефективного вуглеводного метаболізму, транспорту й використання кисню, ангіогенезу, мітохондріальної активності, розвитку легень: це про довші занурення в малопродуктивних водах. У P. papua — гени травлення, скорочення серця й збудження м'язів, що підтримують тривалу фізичну активність під водою.

Прогноз до 2050 року. За помірного сценарію потепління три острівні субантарктичні види втратять придатні ділянки на всіх островах, де живуть зараз, — і поряд часто немає відповідних островів-замінників. Антарктичний P. ellsworthi, навпаки, може розширити ареал углиб континенту. Водночас імператорські, аделі та антарктичні пінгвіни (чінстрап) скорочуватимуться через зникнення морського льоду й підрив кормової бази крилю.

Що це означає для практики. Для ветеринарних і природоохоронних структур це сигнал: три види потребують окремого обліку й охорони в різних юрисдикціях (Чилі, Франція, ПАР, Австралія, Нідерланди, Нова Зеландія). Окрім клімату, тиснуть промисел, конкуренція з рибальством, прилов у сітках, щури й собаки на островах. Віанна вже шукає в геномах пінгвінів варіанти, пов'язані з виживанням при пташиному грипі — це допоможе визначати найуразливіші популяції.