У котячій сечі знайшли хімічну "ID-картку" — 13 незвичних жирних кислот

Що зробили. Команда з Університету Івате (Японія) разом з колегами з Німеччини та Іспанії під керівництвом професора Масао Міядзакі перевірила, чи розрізняють коти сечу різних особин, а далі знайшла молекули, які за це відповідають. Публікація — в Current Biology.

Поведінка. Коли котам показували ту саму сечу повторно, час дослідження знижувався. Варто було підставити сечу іншого кота — цікавість поверталася. Ефект зберігався навіть після перерви в кілька місяців, тобто йдеться про довготривалу пам'ять на конкретний запах. Флемен-реакцію (характерне відкривання рота) коти частіше демонстрували на чужу сечу, ніж на власну, і вона слабшала при повторних пред'явленнях того самого зразка.

Молекули. Орієнтуючись на флемен-реакцію, дослідники звузили пошук до ліпідної фракції сечі й виділили 13 розгалужених жирних кислот (BFA). У науковій літературі попередніх згадок про ці самі сполуки в екскретах чи секретах ссавців не знайшлося. Ключове — не наявність, а патерн: набір і співвідношення кислот у кожної тварини свої, але в межах однієї особини відносно стабільні при повторних відборах у різні дати. У родичів профілі схожіші, проте навіть у межах сім'ї кожен кіт має власний відмітний малюнок.

Стабільність. BFA — напівлеткі, випаровуються повільніше за більшість летких одорантів сечі. У зразках, просочених сечею і витриманих при 25 °C, індивідуальні профілі залишалися відносно стабільними щонайменше 24 години.

Контрольний тест. Дослідники прибрали вплив інших ліпідів і змінювали лише BFA-вмісну фракцію. Коти, які вже звикли до оригінального зразка, знову починали активніше принюхуватися після підміни фракції. Отже, вони справді розрізняють індивідуальні BFA-профілі, а не реагують на щось інше.

Нирки. BFA знайшли в нирці, але не в інших досліджених тканинах. Ліпіди з BFA входили до складу нейтральних ліпідів у краплях кори нирки — тих самих, що відомі понад століття, але без зрозумілої функції. Робоча гіпотеза: краплі працюють як депо, яке згладжує коливання (дієта, фізіологічний стан) і тримає хімічний підпис кота стабільним. Як саме BFA з ниркових ліпідів потрапляють у сечу — питання на майбутнє.

Не лише домашні коти. BFA та ліпідні краплі в нирці виявили в левів, тигрів, леопардів, ягуарів, рисей та іріомотеської кішки. Профілі між видами різняться, як і кількість та розподіл крапель у нирці; відмінності є навіть між іріомотеською кішкою та цусімським леопардовим котом. Чи використовують дикі котячі ці сполуки для впізнавання конкретних особин — поки не доведено.

Для практики. Це фундаментальне дослідження, готового продукту з нього не випливає. Але напрями зрозумілі: краще розуміння BFA може допомогти в контролі запаху котячої сечі; ниркові знахідки — у розібранні, чому накопичення ліпідів буває нормою, а буває хворобою; для охорони природи — потенційно неінвазивний моніторинг рідкісних диких котячих за сечею з довкілля, якщо профілі підтвердяться як надійний ідентифікатор.