Постільні клопи, воші й блохи: що актуально з діагностики, лікування та профілактики

Огляд присвячений трьом ектопаразитозам, з якими найчастіше стикаються лікарі першого контакту й дерматологи: постільні клопи (Cimex lectularius), воші (головна, платтяна, лобкова) і блохи.

Постільні клопи. Укуси дають сверблячі папули й уртикарні елементи, часто лінійним або скупченим візерунком, зазвичай на відкритих ділянках шкіри під час сну. Паразит не переносить інфекцій людині, але реакції бувають виражені, аж до бульозних форм і вторинної бактеріальної інфекції через розчісування. Діагноз — клінічний плюс підтвердження знахідок у помешканні: живі комахи, личинкові шкурки, темні плями екскрементів у швах матраца, узголів'ї, плінтусах. Лікування симптоматичне: топічні глюкокортикостероїди, антигістамінні всередину при сильному свербежі. Вирішальне — професійна дезінсекція, часто повторна через 2–3 тижні, бо яйця й личинки переживають першу обробку. Самостійні інсектициди з магазину нерідко розганяють проблему по сусідніх кімнатах.

Воші. Головна вош — найчастіша в дітей шкільного віку; свербіж потилиці й скронь, екскоріації, іноді шийні лімфовузли. Платтяна вош — маркер поганих гігієнічних умов і бездомності, переносить висипний тиф і поворотний тиф. Лобкова — статевий шлях передачі, ураження волосся на лобку, іноді вій. Діагноз — знаходження живих вошей або живих гнид біля кореня волосся; порожні гниди далі ніж 1 см від шкіри — ознака старої інвазії, лікування не потрібне. Препарати: перметрин 1% або піретрини, при резистентності — диметиконові й силіконові засоби фізичної дії, малахітний зелений. Обробку повторюють через 7–10 днів. Гребінець із частым зубцями — обов'язковий компонент. Контактних осіб обстежують, постільну білизну й одяг прають при 60 °C або заморожують.

Блохи. Укуси — сверблячі папули переважно на гомілках і стопах, часто по кілька в ряд. Блохи котячі й собачі можуть переносити Bartonella henselae (хвороба котячих подряпин) і Rickettsia felis. Лікування симптоматичне; головне — обробка тварин і середовища, бо дорослі блохи живуть на хазяїні, а лялечки — в пилу й щілинах підлоги.

Спільний висновок. У всіх трьох випадках успіх залежить від підтвердження діагнозу й одночасної роботи з джерелом інвазії. Топічна терапія без санації середовища й контактних осіб дає рецидиви.