Міноциклінова склеротерапія стримує рецидивну лімфатичну мальформацію у собаки: 535 днів контролю
У 3,5-річного кастрованого метиса (чіхуахуа × міні-дакс) з рецидивною лімфатичною мальформацією в ділянці паху та навколо пеніса після невдалого хірургічного висічення і 3 років преднізолону застосували повторні ін'єкції міноцикліну. Великі кісти зникли, дрібні залишкові утворення не прогресували протягом 535 днів. Собака знову нормально ходить.
Проблема
Лімфатична мальформація — доброякісна вроджена аномалія судин, яку в ветеринарії діагностують рідко. Межа між ураженою і нормальною тканиною розмита, тому повне хірургічне висічення майже неможливе, і рецидиви — норма. У людей стандарт лікування включає хірургію, склеротерапію та медикаменти. У ветеринарії описано лише одне дослідження склеротерапії, і там її поєднували з хірургією, електрохіміотерапією та радіацією — виділити ефект самого склерозанту неможливо.
Пацієнт
Кастрований метис (чіхуахуа × мініатюрний такса), 3 роки 6 місяців. Пухирчасті утворення зліва від пеніса помітили ще в молодому віці. В іншій клініці провели широке висічення — рецидив незабаром після операції. Гістопатологія підтвердила лімфатичну мальформацію. Далі близько 3 років преднізолон 0,5–2,0 мг/кг/добу. Утворення поступово збільшувалися, з'явилася кульгавість і зниження активності.
Огляд
Собака неохоче ходила, сиділа. Шкіра витончена, шерсть груба, алопеція — наслідки тривалого преднізолону. У лівій пахвинній ділянці — м'яка флуктуюча багатодольчаста маса приблизно 100 × 60 × 40 мм. Еритеми, свербежу, болю не було. Аналізи крові без відхилень. УЗД: множинні кісти всередині маси. Доплер підтвердив відсутність внутрішнього кровотоку.
КТ з контрастом (йогексол 2,0 мл/кг, 600 мгI/кг, внутрішньовенно): множинні кісти різного розміру, розділені септами, що накопичують контраст. Найбільша кіста — 30 × 28 × 32 мм. Вміст кіст гіпоатенуаційний, без підсилення. Маса поширювалася підшкірно від пеніса до лівої пахвини, охоплювала кістку пеніса і контактувала з уретрою (Рисунок 2A).
Лікування
Хірургічне висічення з відступом ~10 мм від видимої межі, частково видалили зовнішній косий м'яз живота, інфільтрований кістами. Дистальну частину пеніса зберегли за бажанням власника.
Ранній післяопераційний рецидив. Далі — повторні сесії склеротерапії міноцикліном: на 14, 59, 141, 150 і 199 добу після операції. Після п'ятої сесії (199 доба) утворення не прогресували 124 дні — до 323 доби. Потім глибока склеротерапія на 323, 330, 358, 386 і 401 добу.
Результат
На 323 добу КТ: великі кісти значно зменшилися. Залишкові дрібні кісти розсіяні в лівому краніальному відділі живота і від пеніса до пахвини. Найбільший шкірний вузол — близько 11 × 14 × 7 мм, найбільша залишкова кіста — 7 × 2,5 × 3,5 мм (Рисунок 2B).
На 535 добу після операції залишалися множинні шкірні вузлики і дрібні підшкірні кісти, але без помітного збільшення. Собака зберігала гарну активність і нормальну ходу.
Генетика
Таргетне глибоке секвенування гарячих точок PIK3CA (ампліконне) не виявило патогенних варіантів. У людей мутації PIK3CA в аномальних лімфатичних ендотеліальних клітинах трапляються часто — у цього собаки їх не знайшли.
Що це означає для практики
Повторна склеротерапія міноцикліном — мінімально інвазивна опція для лімфатичних мальформацій у собак, які не вдається контролювати самою лише хірургією. Великі кісти піддаються лікуванню, дрібні залишкові утворення можуть персистувати, але без прогресування. Це опис одного випадку — потрібні подальші дослідження, щоб визначити протокол дозування і частоту сесій.