Виразки рогівки у собак: які бактерії найчастіші та чому антибіотики можуть не працювати

Що зробили У ретроспективному дослідженні з Берліна (2021–2024) проаналізували 214 випадків виразок рогівки у собак. У 148 випадках (69%) отримали позитивний бактеріальний посів. Мета — подивитися, які патогени домінують і як вони реагують на стандартні антибіотики.

Що знайшли Найчастіше висівали:

• коагулазопозитивні стафілококи (Staphylococcus pseudintermedius та ін.) — 38% ізолятів;
• стрептококи (Streptococcus canis та ін.) — 22%;
• Pseudomonas aeruginosa — 12%;
• Enterococcus spp. — 9%;
• кишкова паличка (E. coli) — 7%.

Решта — менш поширені грамнегативні палички та змішані культури.

Головне для практики — резистентність

• До фторхінолонів (енрофлоксацин, марбофлоксацин, ципрофлоксацин) стійкі 31% ізолятів. Найгірше — у Pseudomonas: 54% штамів нечутливі.
• До аміноглікозидів (гентаміцин, тобраміцин) стійкі 22% ізолятів.
• До хлорамфеніколу — 18%.
• Найкраща чутливість збереглася до комбінацій з бацитрацином та неоміцином (трійні мазі) — понад 85% чутливих штамів.

Що це означає на практиці

1. Якщо починаєте емпірично з фторхінолонів — у кожного третього собаки лікування може не спрацювати. Особливо при підозрі на Pseudomonas (глибокі виразки, колагенолітичний кератит).
2. При швидкопрогресуючих виразках краще одразу брати посів і починати з аміноглікозидів або комбінованих мазей, а не з монофторхінолону.
3. Стрептококи та стафілококи добре реагують на хлорамфенікол, але він програє Pseudomonas.

Обмеження Дані з однієї клініки, ретроспективний дизайн. Немає інформації про глибину виразки та попереднє лікування, яке могло вплинути на резистентність.

Висновок Емпіричний вибір антибіотика при виразці рогівки у собаки має враховувати місцеву епідеміологію. У Берліні фторхінолони вже не є надійним першим вибором. Якщо немає можливості зробити посів — комбіновані препарати з бацитрацином/неоміцином виглядають безпечнішим стартом, ніж монофторхінолони.