Видимі й невидимі маргіналізовані ідентичності у ветеринарії: чому це важливо для клініки
У черговій статті серії про розмаїття автор розбирає різницю між видимими та невидимими маргіналізованими ідентичностями, показує, як інтерсекційність працює в реальному житті, і наводить приклад WSVMA, яка свідомо розширила свій нагляд — зокрема через три нові посади директорів із представництва.
Більшість програм із розмаїття у ветеринарії досі рахують лише те, що видно: жінок (зазвичай цисгендерних) і расове представництво. Це видимі маргіналізовані ідентичності — ті, які можна помітити без публічної заяви про себе.
Невидимі маргіналізовані ідентичності — ті, які людина може до певної міри приховати: представники LGBTQ+ спільноти, сім'ї першого покоління іммігрантів, біженці, історично маргіналізовані релігійні громади, нейровідмінні люди, вихідці з малозабезпечених родин. Саме їх у звітах про інклюзивність майже не враховують.
Проблема в тому, що навіть ці дві категорії не передають справжньої складності. Інтерсекційність — термін, який у 1980-х запровадила правознавиця Кімберле Креншоу — описує ідентичність як багатовимірну площину. Люди бувають маргіналізовані всередині маргіналізованих груп. Класичний приклад — чорношкірі трансгендерні жінки: вони зазнають дискримінації через трансгендерність у своїй расовій спільноті й одночасно стикаються з расизмом і трансфобією з боку частини LGBTQ+ спільноти.
Автор пропонує дивитися на людину як через риб'яче око — бачити її в середовищі, з деталями всієї картини. Для ветеринарії це не абстракція: зараз саме той момент, коли професія штовхає себе до розмаїття заради власної адаптивності й виживання.
Особистий досвід автора: понад 21 рік у професії, але відчуття дому в ній прийшло лише за останні 6 років. У 2020-му, на межі виходу з ветеринарії, він знайшов PrideVMC — LGBTQ+ ветеринарну організацію. Далі — знайомство з Veterinary Medicine Interconnected (VMI): понад 16 організацій за ідентичністю плюс понад 5 парасолькових структур, серед яких AVMA, NAVTA і NOMV.
Що це означає для організованої ветеринарної медицини:
- Іноземно випущені лікарі стикаються з дорогими й тривалими вимогами до акредитації в США — це штучна перешкода для розмаїття.
- Просто дати місце за столом недостатньо. Місць має бути кілька, кожне — з рупором і реальним доступом до змін. Поодинокий голос маргіналізованої людини легко розчиняється в однорідній більшості або його списують як «окрему думку».
- Зворотний ризик: кілька призначених людей починають говорити за цілу групу — виникає монолітне мислення, яке ігнорує унікальні досвіди й субкультури. Для LGBTQ+ спільноти це особливо актуально.
- Один із простих балансів — відкрити більше каналів комунікації між керівництвом організації та організаціями за ідентичністю.
Приклад: Washington State VMA свідомо диверсифікувала свій нагляд. Разом із комітетами з DEIW і лідерства рада визначила демографічні групи, яких раніше не було за столом, і створила 3 нові посади «Representation/Diversity Director» — кожна з конкретними кваліфікаційними вимогами на виборчий цикл. Мета — рада, яка краще відображає поточну популяцію ветеринарної медицини й готова адаптуватися до майбутніх змін.
AVMA теж почала спиратися на ці організації через B&E CIRCLE (Belonging and Engagement Cultivating Inclusive Relationships and Community Links Everywhere) — нещодавно провела круглий стіл, де лідери кількох організацій за ідентичністю представили свої зусилля, проблеми та погляди.
Блок 1 перелічує ресурси спільнот: MCVMA, BlackDVM Network, Latinx VMA, PrideVMC, WVLDI, Pawsibilities Vet Med та інші — вони працюють і всередині своїх груп, і спільно.
Практичний висновок: жодна людина не представляє повністю свою ідентичність чи ідентичності. Кожна можливість вислухати як союзник дає новий рівень залученості — і зрештою веде до кращої допомоги пацієнтам.