Кішкам із полінейропатією допомогли людські імуноглобуліни: що показало спостереження

У серпні 2026 року в Journal of Feline Medicine and Surgery вийшла стаття Шмітца про застосування людського внутрішньовенного імуноглобуліну (hIVIG) у кішок з імуноопосередкованою полінейропатією. Це рідкісний стан, який важко діагностувати, і ще важче — лікувати, бо схеми терапії досі переписували з собак або людей.

Що зробили Автор зібрав дані клінічного спостереження за кішками, яким ставили діагноз імуноопосередкованої полінейропатії і лікували їх людським імуноглобуліном. Точну кількість тварин у статті не наводять як основну цифру, але йдеться про серію випадків, а не про поодинокий епізод. Усі коти отримували hIVIG внутрішньовенно, дозування — стандартне для цього препарату, як у дрібних тварин (зазвичай 0,5–1 г/кг, але в роботі акцент на клінічному перебігу, а не на фармакокінетиці).

Результати У більшості кішок після інфузії спостерігали покращення неврологічного статусу: тварини починали краще тримати кінцівки, зменшувалася м’язова слабкість. Але повне відновлення настало не в усіх. У частини пацієнтів залишалися залишкові неврологічні дефіцити, зокрема атаксія або зниження пропріоцепції. Рецидивів після курсу не описують, але й довготривалого спостереження, схоже, не було.

Що це означає на практиці Людський імуноглобулін — дорогий і не завжди доступний препарат, але він може бути робочим варіантом, коли стандартна терапія кортикостероїдами не дає ефекту або стан тварини критичний. Важливо: це не контрольоване дослідження, а клінічні спостереження, тому висновки обережні. Проте для практика це орієнтир — якщо бачите кішку з висхідним парезом і підозрою на імунну полінейропатію, hIVIG можна розглядати як терапію другої лінії.

Обмеження Немає контрольної групи, не всім котам робили електрофізіологію для підтвердження діагнозу, частина даних — ретроспективна. Тому результати варто сприймати як попередні, але вони дають хоч якусь доказову базу там, де її майже не було.