Антибіотики у гною збільшують викиди парникових газів на 218%

Колеги, натрапив на свіже дослідження, яке варте уваги. Воно стосується не лише екології, а й нашої щоденної практики — особливо коли йдеться про тварин, які отримують антибіотики.

Що зробили

Взяли свіжий гній ВРХ (10 кг на зразок) і додали до нього три поширені ветеринарні антибіотики: тилозин, енрофлоксацин та окситетрациклін. Кожен — у високій та низькій концентрації. Контрольну групу залишили без антибіотиків. Усе це тримали у відкритих контейнерах 110 днів, імітуючи зберігання гною у купах. Вимірювали викиди CO2, CH4 та N2O за допомогою статичної камери з лазерним спектрометром.

Ключові цифри

• Тилозин (обома дозами) та висока доза енрофлоксацину підвищили викиди N2O до 2,1–2,5% від азоту гною. Це більше, ніж дефолтне значення IPCC у 1%.
• Усі антибіотики збільшили фактор емісії метану: 6,4–14,2 г CH4 на кг сухої речовини проти 2,2 г у контролі. Для порівняння, дефолт IPCC — 4,44 г.
• Загальний потенціал глобального потепління (GWP) зріс на 218% порівняно з контролем.

Що це означає на практиці

Гній від тварин, які нещодавно отримували антибіотики, стає значно активнішим джерелом парникових газів під час зберігання. Це особливо актуально для господарств, де гній накопичують у купах перед внесенням у ґрунт.

Приємний бонус: якість гною як добрива не постраждала. Вміст поживних речовин залишився на рівні контролю, попри дещо більші втрати азоту через N2O.

Висновок для нас

Окрім уже відомої проблеми антимікробної резистентності, маємо ще один аргумент на користь обережного застосування антибіотиків. Автори наголошують на підході "Єдине здоров'я" (One Health) — тобто зв'язку між здоров'ям тварин, людей і довкілля. Тож коли призначаєте антибіотики, варто пам'ятати: ефект від них не закінчується на тварині. Він триває у гною, який лежить на фермі.