Мармозетки з міських парків Бразилії: арбовіруси є, але IgM-відповідь мінімальна

Ми перевірили сироватки 68 диких чорнопензликових мармозеток (Callithrix penicillata), яких відловили у шести міських парках Белу-Орізонті (Бразилія) протягом 2022–2023 років. Мета — оцінити контакт з чотирма арбовірусами: чикунгунья, зіка, денге та жовта гарячка.

Результати серології:

• IgM до вірусу чикунгуньї — 2 з 68 (2,94%).
• IgM до вірусу зіка — 1 з 68 (1,47%).
• Одна мармозетка мала IgM одразу до обох вірусів (чикунгунья + зіка).
• IgG та IgM до денге і жовтої гарячки — не виявлено.
• РНК арбовірусів у сироватках не знайдено.

Методика: Використовували комерційні ELISA-набори (EUROIMMUN для чикунгуньї, Vircell для зіки). Зразки тестували без повторів через обмежений об'єм сироватки. Тварин седатували кетаміном (20 мг/кг) та мідазоламом (1 мг/кг) внутрішньомʼязово. Кров брали зі стегнової вени, обʼєм — менше 1% маси тіла.

Що це означає для практики: Рівень серореактивності низький, попри те що в людській популяції ці віруси ендемічні. Це свідчить: міські мармозетки не є значним резервуаром чикунгуньї та зіки у цьому регіоні. Вони рідко контактують з вірусами, а якщо й контактують — IgM-відповідь слабка або короткочасна.

Важливий нюанс: серореактивних тварин не вдалося перевірити RT-PCR через брак зразків. Тож невідомо, чи була активна віремія на момент відлову.

Для клініцистів, які працюють з неотропічними приматами: навіть у зонах, де арбовіруси циркулюють серед людей, мармозетки можуть бути серонегативними. Це не виключає їхньої ролі як сентинелів для жовтої гарячки — але для інших арбовірусів вони, схоже, другорядні хазяї.

Обмеження: вибірка невелика (68 тварин), тестування без реплікатів, IgM може зникати за кілька тижнів після інфікування. Тож реальна картина може бути дещо ширшою, але загальний висновок про низьку експозицію залишається.