EGFR-1 і VEGF-A у плоскоклітинному раку шкіри в котів: нові прогностичні маркери після електрохіміотерапії
У 33 котів із плоскоклітинним раком шкіри голови, пролікованих електрохіміотерапією, перевірили експресію EGFR-1 і VEGF-A. Позитивний EGFR-1 — у 78,8% випадків і пов'язаний із коротшою загальною виживаністю та периневральною інвазією. VEGF-A позитивний у 71,9% і асоційований з інвазією за підшкірну жирову клітковину. Обидва маркери можуть допомогти відбирати пацієнтів групи ризику.
Плоскоклітинний рак шкіри (cSCC) — одна з найпоширеніших пухлин шкіри в котів, особливо в ділянках із слабкою пігментацією та хронічним впливом УФ. Більшість випадків виліковні, але частина котів має агресивний перебіг із високим ризиком локальної інвазії та рецидиву. Раннє виявлення таких пацієнтів критичне для планування лікування.
Дослідження оцінило імуноекспресію EGFR-1 і VEGF-A у 33 котів із cSCC голови, пролікованих електрохіміотерапією (ЕХТ). Проспективно набрали 24 коти, ретроспективно — 9. Усіх лікували за однаковою схемою: блеоміцин в/в болюсно 15 000 МО/м², через 8 хвилин — електропорація голковими електродами (8 імпульсів, 1000 В/см, 5 кГц, 100 мкс) на пухлину та 1–2 см навколишніх здорових тканин. Використовували генератори E-pore® (проспективні) та VETCP 125® (ретроспективні). Оцінку відповіді проводили за RECIST.
Результати:
- EGFR-1 був позитивним у 78,8% (26/33) випадків. Позитивність значущо асоціювалася з коротшою загальною виживаністю (OST), периневральною інвазією та інтенсивним запальним інфільтратом.
- VEGF-A виявили у 71,9% (23/32) випадків. Експресія значущо пов'язана з попереднім анамнезом cSCC, периневральною інвазією та інвазією пухлини за межі підшкірної жирової клітковини.
Для практики: обидва маркери можуть слугувати прогностичними біомаркерами у котів із cSCC. EGFR-1 особливо цікавий тим, що в людей уже є таргетна терапія — цетуксимab (моноклональне антитіло проти EGFR), який у нерезектабельних випадках давав контроль хвороби 69–87% на 6 тижнів. Для VEGF-A в людей є бевацизумаб, але він покращує відповідь і виживаність без прогресування, не загальну виживаність, і має високу токсичність.
Кіт розглядається як спонтанна модель людського cSCC — спільні етіологічні фактори, біологічна поведінка та молекулярні шляхи. Тому результати важливі не лише для ветеринарії, а й для трансляційної онкології.
Обмеження: невелика когорта (33 коти), змішаний проспективно-ретроспективний дизайн, різні генератори імпульсів. Потрібні більші дослідження для підтвердження.