Перший у світі випадок SRLV у козулі: що це означає для практики

Італійські дослідники з IZSUM (національний референс-лабораторія з ретровірусів жуйних) повідомили про перше молекулярне підтвердження SRLV у козулі (Capreolus capreolus). Робота — результат пасивного моніторингу 2023–2025 років у Центральній Італії (Умбрія та Марке).

Що знайшли. У 2025 році одна самка козулі дала позитивний результат у ПЛР. Секвенування та філогенетичний аналіз віднесли вірус до субгенотипу A23 — він кластеризувався з ізолятами, раніше виявленими у домашніх дрібних жуйних на півдні Італії. Це не окремий «дикий» варіант, а той самий генетичний кластер, що циркулює серед вівців і кіз.

Як шукали. Матеріал збирали переважно від туш, які надходили з центрів реабілітації дикої природи, плюс тварини, загиблі на дорогах. Основний орган для діагностики — селезінка (з лютого 2023). З травня 2024 додали легені та згустки крові як альтернативні або додаткові матриці; за потреби їх об'єднували в пул, щоб не втратити чутливість при деградованих зразках. Через розклад чи пошкодження хижаками повний набір органів вдавалося взяти не завжди.

Метод. Після гомогенізації — екстракція вірусної РНК (QIAamp Viral RNA Mini Kit). Далі зворотна транскрипція і nested ПЛР на ділянку gag-pol близько 900 п.н. (822 нт 3′-кінця gag + 102 нт 5′-кінця pol). Позитивні контролі: штам Icelandic 1,514 (генотип A) і CAEV-Co (генотип B). Продукти секвенували методом Сенгера; для повного gag (~1500 п.н.) застосували primer walking із трьома перекривними фрагментами (~300, ~600 і ~800 нт).

Контекст. SRLV (MVV і CAEV) — лентівіруси родини Retroviridae, геном ~8–10 т.п.н., дві одноланцюгові (+)РНК. Класифікація за Shah et al.: генотипи A–D, пізніше доданий E (Італія, 2007). Найбільша гетерогенність — у генотипу A (A1–A27). Інфекція пожиттєва, можливі безсимптомні виділювачі та різні клінічні форми — легенева, мамарна, нервова, суглобова — залежно від тропізму, виду й породи.

Раніше антитіла до SRLV знаходили в диких жуйних у США та Європі (скелястий гірський козел, муфлон, благородний олень, козуля — Іспанія), а вірус молекулярно — у дикого козла (Capra ibex) у Французьких Альпах (2008, генотип B) і у двох благородних оленів у Польщі (2024). Але в козулі — це перша молекулярна знахідка.

Що це означає для практики. Козулі в Італії широко розселилися, включно з низинними, сільськогосподарськими та приміськими біотопами, тому контакт із випасами дрібних жуйних зростає. Виявлення того самого субгенотипу A23, що циркулює серед домашніх тварин, підтримує гіпотезу спіловеру в обидва боки. Це поки що ізольований випадок, але він обґрунтовує довготривалий моніторинг диких цервидів — щоб зрозуміти масштаб і динаміку циркуляції SRLV на межі «дике–домашнє». Для господарств у зонах випасання поруч із лісами це додатковий аргумент не нехтувати біобезпекою та контролем SRLV у стадах.