Theileria в Казахстані: 34% ВРХ і 11,5% овець — перші молекулярні дані по всій країні

Theileriosis — це група трансмісивних інфекцій жуйних, які передаються кліщами родини Ixodidae. Клінічна значущість різних видів різна: T. annulata (збудник тропічної тейлеріозу ВРХ) викликає лихоманку, лімфаденопатію, анемію, зниження продуктивності та загибель; T. lestoquardi — важливий патоген овець і кіз. Інші види, зокрема T. ovis і більшість генотипів комплексу T. orientalis, зазвичай дають персистентні або субклінічні інфекції. Але патогенність комплексу T. orientalis неоднорідна: генотип 2 («Ikeda») у багатьох регіонах світу став однією з головних причин клінічного орієнтального тейлеріозу ВРХ.

Дослідження провели у липні–серпні 2022 і 2023 років. ВРХ відбирали у 172 населених пунктах 94 районів усіх 17 областей; овець — у 52 пунктах 31 району п'яти південних областей (Кизилорда, Туркестан, Жамбил, Алмати, Жетісу), де утримується близько двох третин поголів'я овець країни. Відбір був неімовірнісний, за зручністю — залежно від доступу до господарств і згоди власників. У кожному пункті брали одне стадо і приблизно 10% дорослих тварин. Усі тварини — клінічно здорові самки старші 3 років (щоб вони пережили щонайменше два сезони активності кліщів). Усього 6224 голови ВРХ (переважно помісі червоної степової, алатауської, чорно-рябої та симентальської порід) і 1467 овець місцевих змішаних порід.

Скринінг робили родовою ПЛР на ген 28S рРНК, далі — двобічне секвенування для визначення виду. Частину T. orientalis-позитивних зразків додатково генотипували за геном MPSP.

Результати по ВРХ: 2142 з 6224 (34,4%) позитивні на хоча б один вид Theileria. T. annulata — 27,1%, T. orientalis — 15,1%, T. sinensis — 0,5%. Одночасне виявлення двох або трьох видів зафіксували у 508 з 2142 (23,7%) ПЛР-позитивних тварин. T. orientalis знайшли в усіх 17 областях, T. annulata — у 16, T. sinensis — у п'яти. За MPSP визначили генотипи T. orientalis 1 («Chitose»), 2 («Ikeda») і 3 («Buffeli»).

Результати по вівцях: 169 з 1467 (11,5%) позитивні. T. ovis — 5,5%, Theileria sp. генотип OT3 — 4,4%, T. annulata — 2,6%. Уперше в Казахстані виявили T. orientalis генотип 2 («Ikeda»), T. sinensis і Theileria sp. OT3.

Що це означає для практики. Theileria циркулює по всій країні, але нерівномірно. Майже чверть інфікованих тварин несуть одразу два-три види — це ускладнює діагностику за морфологією мазка і вимагає молекулярного підтвердження. Поява генотипу «Ikeda» — клінічно значуща: саме він у багатьох країнах асоційований зі спалахами орієнтального тейлеріозу, тож варто включати його в диференційний діагноз при анеміях і лихоманках у ВРХ. Виявлення T. annulata в овець підтверджує перекриття паразитарних пулів між видами тварин.

Обмеження: вибірка неімовірнісна, тож 34,4% і 11,5% не можна трактувати як поширеність у національному поголів'ї — це лише показник ПЛР-позитивності серед обстежених. Отримані дані — відправна точка для цільового молекулярного нагляду за тваринами та їхніми кліщами-переносниками.