Знайдені гени, що визначають вагу та якість вовни у ордоських тонкорунних овець
Провели повногеномний пошук асоціацій (GWAS) у 388 ордоських тонкорунних овець і знайшли 22 SNP, пов'язані з вагою тіла, довжиною та тониною вовни. Головні кандидати — гени LAMA2, IGFBP2, IGFBP5 та AXIN1. Це перший крок до маркерної селекції для покращення економічно важливих ознак цієї породи.
Китайські дослідники вперше провели повногеномний пошук асоціацій (GWAS) для ордоської тонкорунної вівці — породи, яка цінується за якісну вовну, м'ясо та адаптованість до посушливого клімату Внутрішньої Монголії.
Що зробили. Відібрали 388 дорослих тварин (30 баранів, 358 вівцематок) з 10 сіл. Виміряли живу вагу (BW), довжину вовни (WL) та тонину (WF). Тонину оцінювали за китайським стандартом GB 1523-2013: якісна тонка вовна — це ≥66s (середній діаметр волокна ≤20 мкм). Генотипували за допомогою чипа GenoBaits® Ovine 40K SNP.
Ключові результати. Виявили 22 SNP, які асоціюються з трьома ознаками. Поруч із ними анотували 27 генів. Після функціонального аналізу виділили шість головних кандидатів: LAMA2, ARHGAP18, IGFBP2, IGFBP5, CA10 та AXIN1.
Що це означає на практиці. Гени IGFBP2 та IGFBP5 давно відомі як регулятори росту та обміну речовин — вони прямо впливають на набір ваги. AXIN1 бере участь у Wnt-сигнальному шляху, який критичний для розвитку волосяних фолікулів. LAMA2 кодує білок позаклітинного матриксу, що може впливати на структуру вовни.
Обмеження. Вибірка невелика (388 голів), порода не має племінної документації, а тонину оцінювали як бінарну ознаку (≥66s чи ні), що знижує статистичну чутливість. Тому результати — це "попередні орієнтири", а не готові маркери для селекції.
Висновок. Це перший крок до розробки молекулярних маркерів для ордоської тонкорунної вівці. Для підтвердження потрібні реплікації на більших вибірках та функціональні дослідження. Але вже зараз ці гени можна розглядати як пріоритетні мішені для подальшої роботи.