Кліщі в південно-східному Ірані: майже кожен п’ятий переносить збудника
Свіже дослідження з Ірану: зібрали 412 іксодових кліщів із домашніх тварин і знайшли патогени у 18.2%. Найчастіше — Anaplasma та Ehrlichia. Це означає, що навіть у посушливих регіонах ризик трансмісивних інфекцій для тварин і людей реальний, і його треба враховувати в практиці.
Колеги, глянув нову статтю Seidi з Ірану, опубліковану в New Microbes New Infect. Тема — наскільки поширені збудники хвороб у іксодових кліщах, яких зібрали з домашніх тварин у південно-східній частині країни. Це регіон із жарким посушливим кліматом, де кліщова активність має свою сезонність, але, як виявилося, ризик аж ніяк не нульовий.
Що зробили: зібрали 412 дорослих кліщів із великої рогатої худоби, овець, кіз і собак. Видовий склад — переважно Hyalomma та Rhipicephalus, що типічно для цієї місцевості. Далі методом ПЛР перевіряли на наявність ДНК основних трансмісивних патогенів: Anaplasma, Ehrlichia, Babesia, Theileria, а також Rickettsia.
Результати: загальна інфікованість кліщів — 18.2%. Тобто майже кожен п’ятий кліщ ніс у собі щонайменше один патоген. Розподіл такий: найчастіше траплялася Anaplasma (близько 9% кліщів), далі Ehrlichia (приблизно 5%), і менше — Babesia та Theileria. Поодинокі випадки — Rickettsia. Важливо, що частина кліщів була ко-інфікована, тобто несла одразу два збудники. Це ускладнює діагностику в польових умовах.
Що це означає для практики? По-перше, у тварин із цих регіонів, навіть без явних клінічних ознак, варто виключати анаплазмоз і ерліхіоз, особливо якщо є незрозуміла лихоманка, анемія чи тромбоцитопенія. По-друге, Hyalomma — активний переносник, і він кусає не лише худобу, а й людей. Тож питання профілактики — обробки тварин акарицидами — тут не формальність.
Обмеження дослідження: вибірка невелика, географія — один регіон, тож екstrapолювати на всю країну чи інші кліматичні зони не можна. Але як сигнал до дії — цілком достатньо. Якщо працюєте з тваринами з Ірану або суміжних територій — тримайте це в голові.