Лейшманії в котячих пухлинах: випадковість чи закономірність? Нові дані з Португалії
У 219 зразках котячої плоскоклітинної карциноми (SCC) з Португалії ДНК Leishmania знайшли лише у 3 (1,4%). У одному випадку підтвердили L. infantum. Висновок: паразит і пухлина можуть співіснувати, але доказів, що лейшманіоз викликає рак, немає. Для практики: гістологія SCC не виключає потреби перевірити кота на лейшманіоз.
Колеги, коротко про свіжу роботу португальців, яка вийшла у Frontiers in Veterinary Science. Вони вирішили перевірити, чи немає ДНК лейшманій у тканинах котячих плоскоклітинних карцином (SCC). Питання не пусте: і лейшманіоз, і SCC у котів часто вражають одні й ті ж місця — ніс, вуха, повіки. Клінічно їх легко сплутати, а в поодиноких випадках описували і співіснування обох процесів в одній болячці.
Що зробили Взяли архівні зразки біопсій SCC від 219 котів з португальської діагностичної лабораторії за 2020–2023 роки. Усі зразки були зафіксовані у формаліні та залиті у парафін. Шукали ДНК лейшманій методом nested PCR на ген SSU rDNA. Позитивні зразки далі перевіряли за чотирма додатковими локусами (cytB, g6pdh, hsp70, ITS) і переглядали гістологію.
Результати ДНК Leishmania знайшли лише у 3 зразках з 219 (1,4%). Це були пухлини на вушній раковині, носовому дзеркальці та повіці. Тобто у типових для SCC місцях.
Повну молекулярну характеристику вдалося зробити лише для одного випадку — карциноми носового плану. Філогенетичний аналіз показав: послідовність гена hsp70 збігається з L. infantum. А от ген cytB згрупувався у межах комплексу L. donovani без точного визначення виду. У цьому ж зразку при повторній гістології знайшли структури, схожі на амастиготи, у макрофагах у запальному інфільтраті навколо пухлини.
Що це означає на практиці Частота виявлення низька. Тому автори роблять обережний висновок: лейшманії можуть співіснувати з SCC, але доказів, що інфекція якось сприяє розвитку пухлини, немає. Це просто сусідство, а не причинно-наслідковий зв'язок.
Але для нас, практиків, є важливий нюанс. Якщо кіт з ендемічної зони (а південь Європи — саме така) має виразкове ураження на носі чи вусі, і гістологія підтвердила SCC — це не привід заспокоїтись. Якщо є клінічна чи епідеміологічна підозра на лейшманіоз, варто провести додаткові тести (ПЛР, серологія), навіть якщо діагноз раку вже підтверджений. Бо лікування і прогноз у цих двох хвороб різні, а ігнорування інфекції може погіршити стан кота.
Слабке місце дослідження — мала вибірка позитивних випадків (аж 3), тож статистична потужність обмежена. Але як перша систематична спроба оцінити частоту — робота корисна.