Дорсальна меланотріхія у пуделів і пудель-кросів: що це насправді

Що вивчали

Дослідження охопило 29 собак: 4 чистокровних пуделі та 25 пудель-кросів. У 24 з них взяли біопсії шкіри й оцінили гістологічні зміни за балами. Збирали анамнез, результати діагностики, лікування та наслідки — з медичних карток і опитувальників власників.

Клінічна картина

Потемніння шерсті, зміна текстури (з хвилястої чи кучерявої на пряму) та алопеція виникали переважно у вигляді серпантину (serpiginous pattern) у дорсальній ділянці грудної клітки та попереку. Усі уражені собаки мали світлу шерсть із переважанням феомеланіну — наприклад, абрикосового забарвлення.

Гістологія

Зміни були м'якими. Ознак фолікулярної дисплазії не виявили. Епідермальна пігментація була добре розвинена — від помірної до іноді вираженої.

Тригери

Літо — найчастіша пора початку (12 із 26 собак). У частини собак в анамнезі було перебування на сонці понад 1 годину на день (13 із 21) або грумінг незадовго до появи змін (12 із 21). Аналізи крові були без відхилень. У деяких собак відзначали свербіж або супутній алергічний дерматит.

Лікування та перебіг

Вісім собак отримували різні терапії — жодна не дала стабільного ефекту. У частини собак зміни шерсті зникли без лікування. Повне розрішення зафіксували у 7 собак; у 3 з них рецидив стався через 12 місяців, у 2 — через 24 місяці.

Що робити в клініці

Собаку зі зміною кольору, текстури чи щільності шерсті треба ретельно обстежити: анамнез (свербіж, недавній грумінг, тривала дія УФ, обробка від паразитів, системні зміни — апетит, спрага, сечовипускання), клінічний огляд, цитологія шкіри, трихограма, зіскрібки, клініко-лабораторні та ендокринні тести, за потреби — біопсія.

Під час біопсії для оцінки алопеції чи фолікулярних змін намалюйте паралельну лінію ультратонким маркером у напрямку росту шерсті по середині ділянки, яку братимете панчем. Лабораторія обріже зразок по цій лінії, і патолог зможе оцінити весь поздовжній хід фолікула. Окремо шукайте фолікулярні циліндри, лусочки та гістологічні ознаки себорейного аденита — він теж може змінювати колір і текстуру шерсті у пуделів і кросів.

Головний висновок

Дорсальну меланотріхію у пуделів і пудель-кросів наразі не варто класифікувати як справжню фолікулярну дисплазію. Генетичний компонент можливий, але стан дорослий за початком і, ймовірно, є багатофакторною реакцією на пошкодження фолікула із сезонними чи середовищними чинниками. Певну роль можуть відігравати колір шерсті та переважання анагенної фази циклу волосяного фолікула в цих порід. Ефективного лікування немає; у частини собак зміни минають спонтанно. Власників треба попередити про можливість циклічних рецидивів.