Кишкова паличка у котів із циститом: що показало бразильське дослідження

Бразильські ветеринари опублікували дані про профілі антибіотикорезистентності збудників інфекцій сечовивідних шляхів у котів. Робота базується на матеріалах з Ріо-де-Жанейро і охоплює клінічні випадки, які траплялися в регіоні.

Що знайшли

Найчастішим збудником виявилася Escherichia coli — вона фігурує у більшості позитивних посівів. Далі йдуть Enterococcus spp. та Klebsiella spp., але зі значно меншою часткою.

Ключова проблема — високий рівень стійкості до антибіотиків першої лінії. Понад половину ізолятів E. coli не реагували на ампіцилін. Також зафіксовано суттєву резистентність до енрофлоксацину — препарату, який часто використовують емпірично при циститах у котів.

Що це означає на практиці

Якщо у вашого пацієнта рецидивуючий цистит або ви починаєте лікування без попереднього посіву, покладатися на ампіцилін чи енрофлоксацин тепер ризиковано. У регіонах з подібною картиною резистентності краще одразу робити бакпосів і визначати чутливість, особливо у тварин, які вже отримували антибіотики.

Що ще варто врахувати

Дослідження підтверджує: неконтрольоване застосування антибіотиків без мікробіологічного контролю погіршує ситуацію. Для котів із неускладненим першим епізодом циститу можна розглядати альтернативні схеми, але за відсутності клінічної відповіді протягом 48–72 годин посів обов’язковий.

Автори наголошують на необхідності локального моніторингу резистентності — дані з одного регіону не завжди переносяться на інший, але тенденція до зростання стійкості E. coli до фторхінолонів і пеніцилінів простежується у багатьох країнах.

Для практики: якщо у вашій клініці немає свіжих даних по чутливості, орієнтуйтеся на ці результати як на тривожний сигнал. Не використовуйте енрофлоксацин як препарат першого вибору без підстав, особливо у молодих котів, де є ризик побічних ефектів на хрящ.