Генетика раку котів: майже 500 пухлин, знайомі мутації і нові підказки для людей
Міжнародне дослідження в Science просеквенувало пухлини майже 500 котів із п'яти країн. У котячих карциномах молочної залози понад половина випадків несе мутацію FBXW7 — ту саму, що в людей пов'язана з гіршим прогнозом. Це відкриває шлях до прецизійної онкології для котів.
Дослідники з Wellcome Sanger Institute, Ontario Veterinary College (University of Guelph), University of Bern та інших установ опублікували в Science найбільший на сьогодні генетичний аналіз котячих пухлин. Матеріал — майже 500 домашніх котів із п'яти країн. Нові зразки майже не збирали: секвенували ДНК із тканин, які ветеринари вже відібрали для діагностики. Це дало змогу подивитися на природні, а не штучно індуковані пухлини, і порівняти їх між типами.
Головний результат — котячі пухлини керуються тими самими драйверними генами, що й людські та собачі. Найяскравіше це видно на агресивних карциномах молочної залози: найчастіша драйверна мутація — FBXW7, її несуть понад 50% досліджених пухлин. У нормі FBXW7 регулює білки, задіяні в рості й поділі клітин; при поломці ці білки накопичуються, і пухлина отримує перевагу у виживанні та поширенні. У людей мутація FBXW7 при раку грудей асоційована з гіршим прогнозом — та сама картина, що й у котів.
Схожі збіги знайшли і в пухлинах крові, кісток, легень, шкіри, шлунково-кишкового тракту та центральної нервової системи.
Для практики важливий ще один момент: на тканинних зразках певні хіміотерапевтичні препарати діяли ефективніше проти котячих пухлин молочної залози саме з мутацією FBXW7. Це поки що не живі коти й не люди — лише тканина in vitro. Але це прямий натяк на прецизійну онкологію: лікувати не «рак молочної залози взагалі», а конкретну пухлину за її молекулярним профілем.
Дослідники створили відкриту базу даних — нею зможуть користуватися інші науковці. Це підтримує стратегію One Medicine: люди і тварини живуть в одному середовищі, дихають тим самим повітрям, контактують із тими самими побутовими хімікатами й димом. Природні пухлини в котів можуть стати моделлю для перевірки ліків, а напрацювання з котячих клінічних досліджень — підказкою для людських.
Автори прямо кажуть: мета — наздогнати за діагностикою й лікуванням те, що вже доступне для собак, а згодом — для людей. Для ветеринарної практики це означає поступовий зсув у бік молекулярного тестування котячих пухлин, особливо агресивних карцином молочної залози.