Епітеліотропний DLBCL у собаки — коли B-клітинна лімфома поводиться як T-клітинна
У 9-річного чихуахуа з IVb стадією мультицентричної лімфоми після повної ремісії на UW-25 L-CHOP з'явилися шкірні ураження з інвазією епідермісу — класична ознака T-клітинної лімфоми. ІГХ підтвердила CD20+ у вузлі та шкірі. Це перший описаний випадок епітеліотропного DLBCL у собак.
Мультицентрична лімфома — найчастіша форма лімфоми в собак, а DLBCL — найпоширеніший гістологічний підтип. Шкірне ураження трапляється приблизно у 10% випадків. Епітеліотропізм (інвазія неопластичних лімфоцитів в епідерміс і придатки шкіри) класично асоціюється з T-клітинними лімфомами. B-клітинні шкірні лімфоми зазвичай неепітеліотропні й уражають глибший дерміс. Епітеліотропна B-клітинна лімфома — надзвичайна рідкість навіть у людей, а в собак не описана.
Пацієнт: 9-річний кастрований чихуахуа. Звернулися через 5 днів анорексії, летаргії та збільшення підщелепних лімфовузлів. Температура 39,2 °C, тахіпное 78/хв, генералізована периферична лімфаденопатія. Аналізи: регенеративна анемія (Ht 27,5%), підвищення АЛТ (154 U/L), АСТ (81 U/L), СРБ (81,2 мг/л). УЗД: гепатоспленомегалія, «стільниковий» вигляд селезінки. Цитологія лімфовузлів, печінки та селезінки — великоклітинна лімфома. Діагноз: мультицентрична лімфома IVb стадії. Кістковий мозок не досліджували.
Лікування: UW-25 L-CHOP з індукцією L-аспарагіназою. Повна ремісія з першого тижня, утримувалася весь протокол. На 25-му тижні — болюче еритематозне утворення на правій верхній губі (2,34 × 2,77 × 0,9 см) без периферичної лімфаденопатії. Цитологія підтвердила великоклітинну лімфому — екстранодальний прояв.
Електрохіміотерапія: блеоміцин 15 000 МО/м² в/в, через 8 хв — електропорація (8 імпульсів, 600 В, 50 мкс, інтервал 1 мс). Через місяць утворення на губі не пальпувалося.
Рецидив: на 39-му тижні — генералізована лімфаденопатія, збільшення губи, нове утворення на лівому боці. L-CHOP відновили. Вузли реагували на L-асп і вінкристин, але губа та бік швидко рецидивували протягом тижня, з'явилися нові шкірні ураження попри хіміотерапію.
На 47-му тижні — множинні шкірні маси: права верхня губа, ліва нижня губа, лівий бік, вентральний живіт, ліва пахвина, права промежина. Утворення на боці 6,9 × 5,6 × 5,0 см з еритемою, ерозією та болем — через розмір ЕХТ не застосовували, виконали паліативне хірургічне висічення. Також взяли інцізійні біопсії з живота та промежини.
Гістологія: усі три ураження мали подібну картину — щільна дермальна інфільтрація середніми та великими неопластичними лімфоцитами з фокальною інвазією епідермісу. Картина імітувала епітеліотропну T-клітинну лімфому, включно з грибоподібним мікозом. ІГХ: дифузна CD20-позитивність, CD3 — лише поодинокі фонові лімфоцити. Підтверджено DLBCL у всіх шкірних ураженнях.
Прогресування: на 48-му тижні — набряк правої нижньої кон'юнктиви. УЗД ока: гіпоехогенне утворення 4,5 мм із залученням правої нижньої повіки та вентролатеральної періокулярної ділянки — підозра на очне залучення. Хвороба прогресувала далі; на 58-му тижні — друга ЕХТ. На 59-му тижні через прогресивне погіршення стану тварину евтаназували, виконали розтин.
Висновок для практики: DLBCL у собак може давати шкірні ураження з епітеліотропним патерном, що клінічно й гістологічно не відрізнити від T-клітинної лімфоми без ІГХ. CD20/CD3-фарбування обов'язкове для будь-якого шкірного лімфопроліферативного ураження — імунофенотип визначає прогноз і вибір терапії.