Безпритульні коти Перта: прихований резервуар стійких кишкових паличок?
Дослідження з Австралії показало: 37,7% безпритульних котів у Перті носять ампіцилін-стійку E. coli, хоча ці тварини майже не контактували з антибіотиками. Це означає, що стійкі бактерії циркулюють у популяціях без селективного тиску, і вуличні коти можуть бути їхнім резервуаром. Для практики — при роботі з такими тваринами варто одразу враховувати ризик стійкості до ампіциліну.
Колеги, варто глянути на свіжу публікацію в Australian Veterinary Journal. Команда з Університету Мердока перевірила, чи носять безпритульні коти в Перті стійкі до антибіотиків кишкові палички. Це важливо, бо такі тварини — ідеальна модель для оцінки "базового" рівня резистентності: вони не отримують антибіотиків, тож будь-яка стійкість у них — це результат циркуляції бактерій у середовищі, а не прямого селективного тиску.
Що зробили Зібрали 72 зразки фекалій від вуличних котів (травень–листопад 2024). Сіяли на хромогенні середовища з антибіотиками: ампіциліном, ципрофлоксацином і цефалоспоринами розширеного спектру. Підтверджували E. coli методом MALDI-TOF, далі — MIC методом серійних розведень на роботизованій платформі RASP.
Ключові цифри
- E. coli виросла у 69 з 72 зразків (95,8%).
- Ампіцилін-стійкі штами — у 26 з 69 котів (37,7%).
- Лише 1 штам (1,4%) мав фенотип розширеного спектру бета-лактамаз (ESBL).
- Ципрофлоксацин-стійких не знайшли взагалі.
Серед 27 ізолятів, які прогнали на MIC:
- 100% — стійкість до ампіциліну;
- 7,4% — до цефотаксиму та цефтазидиму;
- 33,3% — до сульфаметоксазолу;
- 37% — до тетрацикліну;
- 29,6% — до триметоприму.
Що це означає для практики По-перше, ампіцилін як емпіричний вибір при інфекціях, імовірно пов'язаних з кишковою групою, у вуличних котів — сумнівний. Третина носіїв — це високий показник.
По-друге, відсутність ципрофлоксацинової стійкості — хороша новина, але не привід розслаблятися. Фторхінолони поки що працюють.
По-третє, наявність ESBL-штаму, хай і поодинокого, — це тривожний дзвіночок. ESBL-гени передаються горизонтально через мобільні генетичні елементи, тож навіть один такий ізолят може стати джерелом поширення.
Висновок Безпритульні коти — реальний резервуар стійких бактерій, навіть без прямого контакту з антибіотиками. Для клініцистів це означає: не варто недооцінювати ризик резистентності в пацієнтів з вулиці, і бажано робити бакпосів з визначенням чутливості перед призначенням емпіричної терапії.