Мистецтво як інструмент: як соціально заангажована практика змінює добробут робочих мулів у Марокко
Дослідження з Единбурзького університету показує, що соціально заангажоване мистецтво — фотографія, малюнки, ілюстрації — може ефективніше за письмові інструкції доносити принципи добробуту робочих мулів у гірському туризмі Марокко. Це відкриває новий підхід для ветеринарної освіти та One Health.
Соціально заангажоване мистецтво давно використовується в якісних дослідженнях для роботи зі складними проблемами здоров'я. У ветеринарії та науці про добробут тварин цей підхід майже не застосовувався — і дарма. Там, де йдеться про експлуатацію «більш-ніж-людського» світу, мистецтво здатне порушувати системи гноблення і запускати трансформаційне навчання.
Стаття Глена Кускера (Royal Dick School of Veterinary Studies, Единбург) та Естер Ердоші (незалежна дослідниця) аналізує конкретний кейс: співпрацю фотографа і художника Абделазіза Хаунті над посібником з добробуту в'ючних тварин у Атлаських горах Марокко. Цей посібник говорить через текст, фотографії та ілюстрації — долаючи мовні й культурні бар'єри.
Ключова ідея: малюнки Хаунті передають соматичне й енергетичне життя мулів — те, що вислизає від пропозиційної форми мови. Він використовує скетчі, щоб показати деталі, які словами не передати. Інтерв'ю з художником розкривають його філософію візуальної комунікації.
У статті наголошується: сліди на тілі тварин — травми від прив'язі, сідла, вудил — це маркери стосунків між людиною і мулом. Одні з них завдають шкоди, інші (як тавро вакцинації проти африканської чуми коней під час спалаху 1987–1991 років) можуть свідчити про спроби піклування. Здатність помічати, інтерпретувати і дбати про ці сліди можна розвивати — і мистецтво тут відіграє ключову роль.
Автори підкреслюють: стосунки між людьми і мулами в горах залишаються ієрархічними й нерівними. «Дружба» в цьому контексті — антропоцентрична проєкція, що поєднує прив'язаність, залежність і спільну, але нерівну працю в туристичній індустрії. Водночас ці стосунки можна покращити через практику уваги і піклування.
Дослідження показує: соціально заангажоване мистецтво здатне порушувати складні питання так, щоб залучити аудиторію і підвищити обізнаність про добробут мулів у туризмі. Це сприяє глибшим, хоч і складнішим, стосункам між видами.
Висновок для практики: мистецтво може бути не просто ілюстрацією до ветеринарних рекомендацій, а самостійним інструментом формування поведінки і ставлення. У контексті One Health це означає необхідність інтегрувати різні способи пізнання — не лише наукові, а й візуальні, естетичні, емоційні. Для ветеринарів, які працюють з робочими тваринами в культурно відмінних середовищах, це відкриває нові можливості для комунікації та змін.