У собаки знайшли синдром, схожий на хворобу Меньєра: епізодичне запаморочення + втрата слуху
Описано 15-річного пса з повторюваними вестибулярними нападами (30–60 хв), атаксією, ністагмом і прогресуючою глухотою. МРТ і аналізи — без патологій. Аудіометрія показала сенсоневральну втрату слуху, як при хворобі Меньєра в людей. Це перший подібний опис у ветеринарії, який натякає на існування Меньєроподібного синдрому в собак.
Що сталося
У клініку привели 15-річного метиса (15 кг) із трьома епізодами запаморочення за два тижні. Напади тривали 30–60 хвилин: пес падав праворуч, тремтів, задихався, мав нахил голови праворуч і швидкий ністагм. Між нападами стан був нормальним. Власник помітив, що слух погіршився.
Діагностика
Неврологічний огляд підтвердив правостороннє периферичне вестибулярне ураження: легкий нахил голови, позиційний ністагм, вентральний страбізм правого ока.
МРТ голови (1.5 Тл, з контрастом) — внутрішнє і середнє вухо, стовбур мозку, черепні нерви без змін. Рідина в лабіринті нормальна, підсилення сигналу немає. Знайшли лише вікові мікрокрововиливи і легку вентрикуломегалію.
Ліквор — чистий: 0 лейкоцитів, білок 0.24 г/л.
Аудіологія під наркозом: ABR і DPOAE показали двосторонню сенсоневральну втрату слуху. У правому вусі збереглося сприйняття високих частот — це типова картина для хвороби Меньєра в людей (там страждають низькі й середні частоти, а високі лишаються).
Що це означає
У людей діагноз Меньєра ставлять за критеріями: два+ спонтанні напади запаморочення по 20 хв – 12 год, флуктуючий слух/шум/тиск у вусі, аудіометрія підтверджує сенсоневральну втрату слуху, і виключені інші причини. У цього пса збіглося майже все, крім суб'єктивних відчуттів (шум, тиск у вусі), які тварина не може повідомити.
Класичні диференціали для собак — ідіопатичний вестибулярний синдром, отит, новоутворення, гіпотиреоз, ототоксичність — були виключені. Тож автори припускають: у собак існує Меньєроподібний синдром, який просто не діагностують, бо аудіометрію роблять рідко.
Практичні висновки
- Якщо у літнього собаки повторні вестибулярні напади без структурних змін на МРТ — перевіряйте слух. ABR і DPOAE можуть показати приховану сенсоневральну втрату.
- Прогноз обережний: пес лікувався симптоматично, напади повторювалися до 18 років, але якість життя лишалася прийнятною.
- Це не ідіопатичний вестибулярний синдром у класичному розумінні — там напади зазвичай однократні, а тут хронічний рецидивний перебіг.
Обмеження: це один випадок, без гістології внутрішнього вуха (собака живий). Але якщо ветеринари почнуть частіше робити аудіометрію при вестибулярних синдромах — таких випадків знайдуть більше.