Бруцельоз у Кот-д'Івуарі: чому лікарі його не бачать і як міжпрофесійне навчання ламає цей бар'єр

У Кот-д'Івуарі бруцельоз — офіційно пріоритетна хвороба, але людська ланка охорони здоров'я її фактично ігнорує. Серопревалентність серед груп ризику на півночі країни — 5,3%, але випадки не діагностують. Причина проста: лікарі не знають про хворобу, тому не шукають її.

Дослідники провели два етапи. Спочатку — опитування 54 медичних та ветеринарних працівників у регіоні Амболь у березні 2024 року. Результати: 90,7% знають про зоонози взагалі, але лише 38,8% чули про бруцельоз. Розрив між професіями колосальний: 81,3% ветеринарів проти 23,3% лікарів. Жоден медик не назвав бруцельоз причиною гарячки або викидня.

На основі цих даних розробили одноденний тренінг. У лютому 2025 року його провели для 22 учасників — лікарів, ветеринарів і фахівців громадського здоров'я. Тестування до і після показало: загальний бал знань зріс із 34,5 до 37,0 (p < 0,005), розпізнавання симптомів — із 4,9 до 5,9 (p < 0,005). Знання з діагностики та контролю не змінилися — це зона для наступних тренінгів.

Чому це важливо для практики? Бруцельоз дає неспецифічні симптоми — гарячку, головний біль, слабкість. У регіонах, ендемічних щодо малярії, його плутають із нею або тифом. Пацієнт отримує не те лікування, хвороба хронізується. Інвалідність від бруцельозу (0,150–0,190) порівнянна з тягарем малярії (0,135) та СНІДу (0,191).

Шляхи передачі — контакт із зараженими тваринами та сире молоко. Групи ризику — скотарі, працівники боєнь, ветеринари. У вагітних бруцельоз викликає аборти та мертвонародження.

Висновок для колег: міжпрофесійне навчання — робочий інструмент. Воно не потребує великих ресурсів, але дає швидкий приріст знань. Для стійкого ефекту потрібні повторні тренінги та довготривалі дослідження, але перший крок — просто посадити лікарів і ветеринарів за один стіл — уже працює.