Хвороба котячих подряпин: 16 років спостережень у Португалії — що варто знати практику

Колеги, глянув свіжу роботу португальців — вони підняли архіви за 16 років і витягли всі випадки хвороби котячих подряпин (Cat-scratch disease, CSD). Це не екзотика, а те, з чим ми стикаємось частіше, ніж думаємо.

Що за дослідження Взяли 16 років даних одного третинного центру в Португалії. Відібрали пацієнтів із підтвердженим діагнозом CSD — клінічно, серологічно або гістологічно. Дивились на демографію, клінічні прояви, методи діагностики та результат.

Ключові цифри Середній вік пацієнтів — близько 30 років, але розкид великий: від дітей до літніх людей. Статевого розподілу практично немає. Майже всі (понад 90%) мали контакт із котами, часто — молодшими за рік. Це класика: кошенята — головний резервуар бактерії Bartonella henselae.

Клінічна картина У переважної більшості — регіонарна лімфаденопатія. Найчастіше страждають пахвові, шийні та пахові лімфовузли. У третини пацієнтів була гарячка, у частини — загальне нездужання. Місце первинного ураження (папула або пустула на місці подряпини) знаходили не завжди — іноді воно вже зникало до моменту звернення.

Атипові форми — не рідкість Ось що важливо для практики. У дослідженні атипові прояви зустрічались у значної частки пацієнтів. Серед них:

• тривала гарячка без видимої причини;
• гепатоспленомегалія з гранульомами;
• ураження очей (синдром Парино — кон'юнктивіт із преаурикулярною лімфаденопатією);
• неврологічні симптоми (енцефалопатія, менінгіт).

Частину пацієнтів спочатку вели з підозрою на лімфому або метастатичну хворобу, поки біопсія не показувала гранульоматозне запалення, а серологія не підтверджувала бартонельоз. Це класична пастка: CSD може імітувати злоякісні процеси.

Діагностика У більшості випадків діагноз підтверджували серологічно (IgG до B. henselae). Частині пацієнтів робили біопсію лімфовузла — переважно тим, у кого були сумніви щодо онкології. ПЛР використовували рідше, але вона давала швидкий результат у сумнівних випадках.

Лікування та перебіг Більшість пацієнтів із типовими формами одужали самостійно або після симптоматичної терапії. Антибіотики (азитроміцин або доксициклін) призначали при атипових формах, тяжкому перебігу або імуносупресії. Ускладнення типу нагноєння лімфовузлів потребували пункції або дренування.

Висновки для нас

1. CSD — не лише дитяча хвороба. Дорослі з лімфаденопатією та контактом із котом — у зоні ризику.
2. Атипові форми можуть дебютувати під маскою гарячки невідомого походження або навіть онкології.
3. Розпитування про контакт із тваринами — обов'язкове при лімфаденопатії будь-якої локалізації.
4. Серологія — простий і доступний метод підтвердження, але негативний результат на ранніх стадіях не виключає діагноз.

Практичне правило: якщо бачите лімфаденопатію без чіткої причини, а пацієнт має кота — подумайте про бартонельоз до того, як призначати біопсію.