Обструктивна уролітіаз у дрібних жуйних: як діагностувати та лікувати

Обструктивна уролітіаз — поширена невідкладна патологія дрібних жуйних. Повна обструкція загрожує небезпечними електролітними порушеннями, незворотним ураженням нирок, розривом сечового міхура або уретри. Діагноз ставлять за анамнезом, клінічним оглядом та візуалізацією черевної порожнини. Тип каменя й місце обструкції визначають тактику й прогноз.

Фактори ризику

Анатомія, pH сечі, споживання води, дієта, можливо порода. Але уролітіаз може виникнути й без жодного помітного фактора ризику.

Сечівник самців значно довший за жіночий. Типові місця обструкції — два вигини сигмоподібного згину та уретральний відросток на дистальному кінці пеніса, де просвіт звужений. Кастровані самці — найчастіша група. Рання кастрація може сприяти формуванню каменів через вужчий просвіт уретри.

Нормальна сеча дрібних жуйних лужна — це фактор ризику. Причина — переважно грубий корм, багатий на калій. Струвіт (магнію амонію фосфат) і кальцію карбонат формуються саме в лужній сечі.

Зменшене споживання води підвищує концентрацію сечі, спричиняє перенасичення кристалами й утворення каменів. Зміна погоди, перевезення, стрес, обмежений доступ до води — типові причини.

Дієта з високим вмістом кальцію (люцерна) пов'язана з кальцію карбонатними каменями. Зернові раціони — з фосфатними (струвіт, аморфний магнію кальцію фосфат) через порушення співвідношення кальцій/фосфор. Корми з високим вмістом оксалатів (деякі конюшини) сприяють кальцію оксалатним каменям. Ґрунти з високим рівнем кремнію — силікатним.

Уролітіаз може виникнути в будь-якому віці. Нігерійські карликові та пігмей-кози частіше діагностуються, але це може бути пов'язано з тим, що їх частіше тримають як домашніх тварин і власники охочіше звертаються по допомогу.

Клінічний огляд

Тахипное й тахикардія — через стрес і/або біль. Брадикардія або брадиаритмія може вказувати на гіперкаліємію — тяжкий наслідок, що потребує негайного втручання. Тварина може реагувати болісно на пальпацію живота й препуція, але це треба трактувати обережно — дрібні жуйні часто реагують на страх. Інші знахідки: уретральний пульс при ректальному дослідженні, кристалічний детрит на шерсті навколо препуція. Вентральний набряк або набряк живота може вказувати на розрив уретри.

Діагностика

УЗД — найкорисніший метод підтвердження. Великий, округлий, напружений сечовий міхур відповідає обструкції (Рисунок 1). Діаметр міхура понад 8 см — для великих порід (Boer, Nubian), понад 6 см — для дрібних (нігерійська карликова, пігмей). Але через варіабельність розмірів: будь-який округлий і напружений міхур на УЗД вказує на обструкцію.

На відміну від дрібних тварин, камені у дрібних жуйних часто не видно на УЗД. Але гіперехогенний вигляд сечі типу "снігової кулі" вказує на струвітну кристалурію.

УЗД також важливе для оцінки нирок — тривала обструкція веде до гідронефрозу або розриву капсули, що впливає на прогноз. Нирки видно з правої паралюмбальної ямки.

УЗД уретри складне, особливо у великих або вгодованих тварин. Підшкірний набряк або рідина навколо уретри — ознака розриву. Іноді УЗД допомагає локалізувати камінь у просвіті.

Вільна рідина в животі — уроперитонеум. Невелика кількість сечі часто просочується через запалену стінку міхура. Якщо міхур не візуалізується — підозра на розрив, показана невідкладна хірургія. Якщо операція неможлива — рекомендована евтаназія.

Рентген — дуже корисний для визначення типу й локалізації каменя. Знімки мають охоплювати міхур і всю уретру. Округлі мінеральні тіні в міхурі або уретрі вказують на кальцієві камені (Рисунок 2). Струвіт та інші фосфатні камені часто не видно на рентгені у великих пацієнтів, але можуть бути видні у дрібних. Це важливо: кальцію карбонатні камені потребують хірургічного видалення.

Контрастна рентгенографія допомагає, якщо камені не видно або підозрюється стриктура уретри. Також корисна для виявлення місць розриву.

Лабораторні показники

ЗАК