PFAS у крові собак і котів: чи винні «вічні хімікати» в ендокринних хворобах?
Виміряли 11 PFAS у сироватці 179 собак і 84 котів, включно з тваринами з гіпертиреозом, гіперкортицизмом і пухлинами наднирників. PFAS знайшли майже у всіх. Але після поправки на вік зв'язок із хворобами зник. Головний висновок: старші тварини хворіють частіше, а рівень PFAS із віком падає — це і створювало ілюзію зв'язку.
Колеги, глянув свіжу статтю з Frontiers in Veterinary Science — про «вічні хімікати» (PFAS) у собак і котів з ендокринними патологіями. Розповідаю суть, щоб ви розуміли, чи варто звертати увагу на цю тему в практиці.
Що зробили
Взяли сироватку від 179 собак (Болонья + Утрехт) і 84 котів (Болонья) за 2021–2025 роки. Серед них були здорові тварини (23 собаки, 35 котів) і пацієнти з ендокринними хворобами: 49 котів з гіпертиреозом, 64 собаки з гіпофізарним гіперкортицизмом, 16 з первинним гіперпаратиреозом, 85 з пухлинами наднирників (різні форми — від секретуючих до феохромоцитоми). Міряли 11 різних PFAS методом LC-MS/MS.
Що знайшли
PFAS виявили майже у всіх: PFOS — у 99.5% собак і 99% котів, PFOA — у 68.5% собак і 96% котів. Тобто контакт із цими речовинами у домашніх тварин — тотальний. Собаки з Утрехта мали вищі рівні PFOS, ніж собаки з Болоньї — це, схоже, географічна різниця в забрудненні довкілля.
Спочатку, без поправок, виглядало так, ніби у здорових котів PFAS вище, а в деяких групах хворих собак — вище окремі сполуки. Але коли скоригували дані за віком, зв'язок між рівнем PFAS і наявністю ендокринної хвороби зник повністю. Тобто PFAS сам по собі не асоціювався з хворобою.
Чому так вийшло
Знайшли слабку негативну кореляцію: чим старша тварина, тим нижчий рівень PFAS (у собак r = −0.206, у котів r = −0.234). А хворі тварини були старші за контрольну групу. Отже, саме вік, а не PFAS, пояснював різницю між групами. Це класичний приклад confounding — якби не поправили за віком, могли б зробити хибний висновок.
Що це означає для практики
Прямого діагностичного значення ці виміри поки не мають. Якщо до вас принесли старого кота з гіпертиреозом — високий PFAS у крові нічого не доводить і не спростовує. Але тема важлива з іншого боку: собаки і коти живуть із нами в одному середовищі, їдять ту саму їжу, дихають тим самим повітрям. Вони — природні сентинели забруднення. Якщо у тварини високі рівні PFAS, це привід задуматися про експозицію всієї родини.
Автори кажуть, що потрібні лонгітюдні дослідження з контрольною групою, яка мінімально контактує з PFAS. Поки що жодних рекомендацій щодо зниження рівнів у тварин або зміни діагностичних протоколів немає.