Новий бал тяжкості перебігу анестезії у собак: коридорний RELSA

Анестезія — це період виражених фізіологічних зрушень, і ризик смерті, пов'язаної з анестезією чи седацією, у собак оцінюють приблизно у 0,17% (близько 1 з 600) за даними великого проспективного опитування. Моніторинг дає багато змінних одночасно, кожну зіставляють з її власним референсним діапазоном, а інтеграцію в одну оцінку «наскільки тварина відхилилася» залишають анестезіологу. Сучасні настанови для дрібних тварин організовують це за системами: окремо кровообіг, оксигенація, вентиляція, температура тіла, нервово-м'язовий блок, глибина анестезії.

У чому проблема зі старою шкалою

Шкала RELSA (Relative Severity Assessment) оцінює тяжкість за величиною багатовимірних відхилень від референсного значення. Кожній змінній задають один напрямок шкоди: за замовчуванням карається падіння нижче референсу, а для змінних, де шкодить ріст, напрямок «перевертають». Схема монотонна — один поганий бік на змінну.

Багато змінних під час анестезії в це не вкладаються. Артеріальний тиск, температура тіла, гази крові регулюються в гомеостатичних межах, і відхилення в будь-який бік може означати фізіологічний зрив. Для них один «поганий» напрямок не описує клінічно значущих змін.

Що зробили

Автори взяли концепцію «коридору» з людської інтенсивної терапії (Patient Vital Status) і перенесли її на RELSA. Кожній гомеостатичній змінній дали нормальну смугу [нижня, верхня] з референсних діапазонів для собак або з розподілів лабораторних біглів (середнє ± 2 SD). Далі рахували «надлишок» поза смугою: e = max(0, нижня − x, x − верхня). Всередині смуги він нульовий, далі росте з відстанню до найближчої межі. Ці значення вклали у стандартний алгоритм RELSA, замінивши єдине референсне значення на референсний коридор. Такий прийом перетворює двостороннє відхилення на односторонній сигнал, якого очікує RELSA.

Дані

Проаналізували два дослідження на біглях від тієї ж групи, зібрані для інших цілей. Це ретроспективний, експлораторний вторинний аналіз, без апріорного розрахунку потужності.

• Дослідження 1 — про зменшення витрати анестетика, 7 собак, 16 змінних під безперервним моніторингом. Ізофлуран титрували вгору й вниз у відповідь на ноцицептивний стимул, а не тримали на фіксованому рівні; цю титрацію «стимул–відповідь» окремо не аналізували.
• Дослідження 2 — кардіоваскулярне, 7 собак, проспективне, рандомізоване, з контролем плацебо, сліпе оцінювання, чотириперіодний дизайн у межах однієї тварини (повторні вимірювання). Кожен собака отримав усі чотири протоколи у випадковому порядку: пероральне та внутрішньовенне плацебо (PP), пероральний тазіпімідин (TP), тазіпімідин з метадоном (TMP), тазіпімідин з метадоном і дексмедетомідином (TMPD). Відбір проб охоплював період від базального рівня неспання (M0) через індукцію й підтримку до відновлення (M9). Одного собаку не анестезували за протоколом TMP з технічних причин; ускладнень ні в кого не було.

Результати

За обраних смуг розрахований бал змінювався протягом записаного перебігу анестезії: низький у неспаному стані, зростав на задокументованій індукції пропофолом, тримався на плато й розсмоктувався на відновленні. Домінантні відхилення — гіпотензія, гіпотермія та легка гіперкапнія; іноді вони збігалися в однієї тварини. Величина цих відхилень залежить від ширини смуг.

Коридорний RELSA дає число, яке змінюється протягом перебігу анестезії й подає двонаправлені відхилення як один безперервний бал. Порівняння між протоколами не інтерпретують як доказ щодо самих протоколів: вердикт залежить від набору змінних, які оцінюють.

Обмеження, які треба тримати в голові

Референсний набір — внутрішній для цих даних. Смуги — це референсні діапазони, а не валідовані точки відсікання. Зовнішнього якоря немає: ні якості відновлення, ні часу до екстубації, ні сліпої оцінки тяжкості. Гіпотезу заздалегідь не формулювали, розрахунок потуж