Як достукатися до дрібних свинарів: досвід 17 експертів з 11 штатів
Дослідники з Університету Міннесоти опитали 17 фахівців із дорадчих служб, які працюють із дрібними та неінтенсивними свинофермами. Головні проблеми — як знайти цих фермерів, завоювати довіру та створити матеріали, що підходять для різних типів господарств. Успіх приходить через слухання, співпрацю з перевіреними партнерами та інтеграцію тем про хвороби у загальні поради з тваринництва.
У США понад 50 000 господарств утримують до 999 свиней, і 85% з них — лише 1–24 тварини на майданчику. Це величезна аудиторія, яка дуже відрізняється від інтенсивних комплексів. Проблема в тому, що саме ці фермери найменше охоплені програмами з біобезпеки та готовності до занесення африканської чуми свиней (АЧС). А якщо АЧС потрапить у США, прогнозовані втрати — $50 мільярдів за 10 років.
Автори статті з Центру здоров'я тварин і безпеки харчових продуктів при Університеті Міннесоти вирішили з'ясувати, як донощики та освітяни працюють із цією аудиторією. Вони провели 15 інтерв'ю з 17 фахівцями з 11 штатів — від Каліфорнії до Мену. Серед опитаних — працівники університетів, державної агенції та асоціації свинарів. Досвід — від 1 до 31 року.
Що кажуть самі експерти про аудиторію
Дрібні свинарі — це не однорідна маса. Сюди входять:
- хоумстедери, які прагнуть самозабезпечення;
- заводчики рідкісних порід;
- молодь із 4-H та FFA;
- виробники шоу-свиней.
Часто свині — не основний вид діяльності на фермі. Багато хто має іншу роботу, а тваринництво — лише додатковий дохід чи хобі. Рівень досвіду коливається від новачків до досвідчених фермерів.
Головні виклики
- Пошук аудиторії. Ці фермери розпорошені й не входять до звичних каналів комунікації інтенсивного свинарства.
- Створення матеріалів. Важко зробити контент, який би підходив і новачку з одним поросятком, і досвідченому заводчику рідкісних порід.
- Недовіра. Багато спільнот насторожено ставляться до зовнішніх організацій і професіоналів. Це ускладнює побудову відносин.
Що працює
Експерти назвали кілька успішних стратегій:
- Слухати, а не говорити. Спочатку зрозуміти потреби фермера, а потім пропонувати рішення.
- Адаптувати підхід. Те, що працює для великого комплексу, не працює для пасовищного утримання.
- Співпраця з довіреними партнерами. Місцеві лідери думок, ветеринари, асоціації порід — через них легше достукатися.
- Інтеграція тем. Не читати лекцій про АЧС окремо, а вплітати цю інформацію в загальні поради з годівлі, догляду, здоров'я тварин.
Чого не вистачає
Фахівці назвали нагальні потреби:
- більше фінансування та часу від індустріальних партнерів;
- додатковий персонал;
- оновлені навчальні матеріали;
- формат для ширшої співпраці між дорадчими службами різних штатів.
Висновок для практики
Якщо ви працюєте з дрібними свинарями — забудьте про універсальні рішення. Витрачайте час на побудову довіри, співпрацюйте з місцевими лідерами та подавайте інформацію про небезпечні хвороби через звичні для фермера теми. Інакше навіть найкращі програми з біобезпеки не дійдуть до тих, хто найбільше потребує захисту.