Видалення яєчника в акул і скатів: 20 випадків, 32% післяопераційної смертності

Що це за дослідження

Ретроспективне дослідження зібрало дані з медичних карток і протоколів розтину 20 самиць елазмобранхій із шести зоопарків та акваріумів. Дев'ять видів, середній вік — 11 ± 6 років. Найбільше було білоплямистих бамбукових акул (Chiloscyllium plagiosum) — 7 тварин, далі чилійські круглі скати (Urotrygon chilensis) — 3, капські орляки (Rhinoptera bonasus) — 3, коричневосмугасті бамбукові акули (Chiloscyllium punctatum) — 2, і по одному випадку коралової котячої акули, акули-епольєтки, ската Халлера, південного червоного ската та білоплямистого річкового ската.

Усього 22 операції: двом чилійським круглим скатам довелося робити оваріектомію вдруге, бо після видалення лівого яєчника розвинувся функціональний правий.

Клінічна картина

Симптоми на старті були неспецифічні: розтягнення целомічної порожнини (12 випадків, у 8 з них — через випіт), гіпорексія або анорексія (9), летаргія (4), витікання жовтка з целомічних пор (3). У шести випадках патологію випадково знайшли на плановому УЗД.

Час від перших симптомів до операції — від 0,3 до 132 місяців, у середньому 21 місяць. Тобто тварини ходили з хворобою майже два роки, поки їх не оперували.

Діагностика: УЗД целомічної порожнини використовували в усіх випадках, ендоскопію (целіоскопію через клоакальну пору або клоакоскопію) — у дев'яти, КТ з контрастом — у чотирьох (iohexol 380–700 мг/кг внутрішньовенно).

Основні знахідки: кісти яєчників, затримка фолікулів, різнокаліберні неправильної форми фолікули — 12 випадків. У всіх міліобатиформ були саме такі зміни яєчників. Південний червоний скат і всі три чилійські круглі скати мали ще й заповнену рідиною матку; у двох випадках це був бактеріальний метрит. Одна коричневосмугаста бамбукова акула теж мала кістозний яєчник — єдина акула з такою патологією в цій вибірці.

Що робили

Медикаментозне лікування — переважно гормони й антибіотики — не дало результату в жодному випадку. Тварини не мали шансів вижити в довгостроковій перспективі, тому всім зробили повну або часткову однобічну оваріектомію.

Хірургічний доступ, анестезіологічні протоколи та інтраопераційні методи відрізнялися залежно від виду та установи. Автори зазначають, що збалансовані анестезіологічні протоколи та агресивніша періопераційна підтримка покращили результати.

Ускладнення та наслідки

Післяопераційні ускладнення були частими: гіпорексія, розходження швів, стійкий бактеріальний целоміт (якщо він був до операції).

• 32% пацієнтів загинули після операції безпосередньо через хірургічні або післяопераційні ускладнення.
• 18% загинули після операції через супутні захворювання або системну декомпенсацію.

У випадках, де операція пройшла успішно, оваріектомія призвела до повного зникнення клінічних симптомів.

Що це означає для практики

Оваріектомія — реальний терапевтичний варіант для репродуктивної патології в елазмобранхій, але тільки за умови раннього втручання. Чим довше тварина ходить із хворобою, тим гірший прогноз. Післяопераційний моніторинг і підтримувальна терапія — обов'язкові, а не опціональні.

Окремо варто пам'ятати про анатомічну варіабельність: у міліобатиформ зазвичай функціонує лівий яєчник, але в уротригонід описаний домінантний правий. У бамбукових акул і акул-епольєток — єдиний правий яєчник. Це критично для планування операції.

Обмеження дослідження: ретроспективний дизайн, мала вибірка, різні протоколи між установами. Але це перша публікація, яка описує оваріектомію саме в елазмобранхій із репродуктивною хворобою, а не як контрацепцію в здорових тварин.