Свинячий інтерферон-альфа б'є PRRSV сильніше, ніж лямбда, але не всі штами однаково вразливі
Дослідження показало, що свинячий інтерферон-альфа (pIFNα) значно краще пригнічує реплікацію різних штамів PRRSV у макрофагах, ніж інтерферон-лямбда (pIFNλ). ПЕГильовані форми pIFNα зберігають активність, але слабшу. Це важливо для розробки противірусних препаратів, адже PRRSV завдає збитків на $1,2 млрд щороку.
PRRS залишається головним головним болем свинарів — щорічні збитки сягають $1,2 мільярда. Проблема в тому, що вірус майже не індукує власний інтерфероновий відповідь у свині, тому адаптивний імунітет формується повільно і слабко. Логічно спробувати давати тварині інтерферон ззовні, але попередні спроби з інтерфероном-альфа давали обмежений ефект — молекула швидко руйнувалася в організмі.
Американські дослідники вирішили порівняти два типи свинячих інтерферонів — альфа (pIFNα) та лямбда (pIFNλ) — на здатність пригнічувати реплікацію дев'яти генетично різноманітних штамів PRRSV. Серед них були представники обох генотипів (тип 1 і тип 2), включаючи високопатогенні ізоляти. Працювали на первинних культурах легеневих макрофагів свиней (PAM) та клітинах MARC-145.
Ключові результати:
- pIFNα у концентрації 1000 нг/мл значно ефективніше знижував титри вірусу, ніж pIFNλ. Різниця була суттєвою для більшості штамів.
- pIFNα індукував набагато вищу транскрипцію інтерферон-стимульованих генів (ISG) у макрофагах, ніж pIFNλ. Це пояснює його кращу противірусну дію.
- Ефективність pIFNα залежала від штаму: деякі ізоляти (наприклад, високопатогенні) виявилися менш чутливими до обробки. Тобто універсального "ключа" до всіх штамів немає.
- ПЕГильовані конструкції pIFNα (приєднання поліетиленгліколю для подовження періоду напіввиведення) зберігали здатність пригнічувати реплікацію PRRSV, але помітно слабше, ніж нативний білок.
Що це означає на практиці?
ПЕГилювання — це стандартний трюк, який подовжує життя білкових препаратів у крові. Для інтерферону-альфа це критично: попередні дослідження показали, що рівень інтерферону після ін'єкції повертався до базового вже за 4 дні. ПЕГильована форма могла б вирішити цю проблему. Але дослідження показує: за ПЕГилювання доводиться платити зниженням активності.
Автори роблять обережний висновок: pIFNα — перспективний кандидат для біотерапії PRRS, але потрібно враховувати штамову варіабельність чутливості. Для практики це означає, що інтерферонова терапія може працювати не на всіх фермах однаково — залежно від того, який штам циркулює у стаді.