КТ із конусним пучком краще за внутрішньоротові знімки виявляє періапікальні зміни в собак

Що зробили

У дослідженні, опублікованому у Frontiers in Veterinary Science, взяли участь 16 собак (46 зубів), яким проводили обстеження з підозрою на ендодонтальну патологію. Кожен пацієнт отримав обидва методи візуалізації під загальною анестезією: CBCT (NewTom 5G, воксель 150 мкм) та внутрішньоротові рентгенограми (роздільність 55 мкм).

П'ять засліплених оцінювачів незалежно оцінювали чотири рентгенологічні ознаки: періапікальне просвітлення, відсутність звуження каналу, зовнішня запальна резорбція кореня та втрата цілісності коронки. Для 18 зубів було доступне гістопатологічне дослідження пульпи як референсний стандарт.

Результати

CBCT показав значно вищу чутливість у виявленні ознак ендодонтальної хвороби загалом (p < 0.002), особливо періапікального просвітлення (p < 0.001). Обидва методи мали високу чутливість для виявлення невітальних зубів, але обмежену специфічність — це пояснюється високою поширеністю патології у підгрупі з гістопатологією.

Узгодженість між оцінювачами була помірною для обох методів. Варіабельність оцінок залежала більше від індивідуальних відмінностей у трактуванні зображень, ніж від систематичних помилок.

Практичні висновки

1. CBCT варто використовувати як додатковий метод, коли IDR не дає однозначної відповіді, особливо при підозрі на періапікальну патологію.
2. Відсутність рентгенологічних змін на IDR не виключає ендодонтальної хвороби — до 57.7% гістологічно підтверджених апікальних періодонтитів можуть бути рентгенонегативними.
3. Помірна узгодженість між лікарями нагадує: інтерпретація зображень має бути стандартизованою, а рішення про лікування — базуватися на комплексі даних (клінічний огляд, зондування, вітальність).

Обмеження

Гістопатологічний контроль був лише для 18 з 46 зубів, що впливає на статистичну потужність. Також CBCT збільшує час анестезії та дозу опромінення, тому пацієнтів ASA III і вище не включали.