24 нові кейс-репорти з ветеринарної неврології: коти, собаки й одна лисиця

Що це за випуск

Редакційна стаття анонсує другий том рубрики кейс-репортів з ветеринарної неврології та нейрохірургії. У першому томі було 17 публікацій, у другому — 24. Розподіл: 9 статей про котів, 14 про собак, 1 про лисицю.

Акцент на котах не випадковий. Більшість того, що ми знаємо про неврологію котів, походить або з досліджень із малою кількістю пацієнтів, або з серій випадків і окремих репортів. Тому кожен новий кейс тут важить більше, ніж у собак.

Коти: пухлини, диски, інфекції

Vercoutere et al. описали два випадки гігантоклітинної остеосаркоми хребта в котів із прогресуючою мієлопатією — з клінікою, візуалізацією, хірургією, подальшим спостереженням і гістопатологією. Цікава деталь: у одного кота за клінікою підозрювали мієлопатію на рівні C1–C5 (ознаки ураження верхнього мотонейрона), але масa знайшлася дорсально на рівні C6. Автори припускають, що саме дорсальна локалізація могла «замаскувати» симптоми нижнього мотонейрона з боку грудних кінцівок.

Castellano і Mól застосували в кота з шийною хворобою міжхребцевих дисків хірургічну техніку двох суміжних вентральних слотів — ту, що раніше описували переважно в собак.

Muller et al. прооперували люмбальну менінгомієлоцеле в кота 2,5 років із хронічною парапарезом, нетриманням сечі та спінальною гіперестезією. Результат змішаний: гіперестезія зникла, але тварина залишилася неамбулаторною парапаретичною зі збереженим глибоким болем і нетриманням сечі.

Hall et al. успішно прооперували субдуральну емпієму мозочка в кота. Ключовий практичний меседж: середній отит треба тримати в голові як джерело внутрішньочерепної інфекції в котів.

Clouse et al. описали серію випадків прогресуючої гідроцефалії після перенесеного FIP. Це нова категорія пацієнтів: завдяки сучасному лікуванню FIP неврологи дедалі частіше бачать тих, хто вижив, але має або розвиває неврологічні симптоми.

van den Heuvel et al. детально охарактеризували рідкісну спінальну ембріональну пухлину в кота — клініка, візуалізація, хірургія, гістопатологія з імуногістохімією. Це вже другий такий випадок у літературі за короткий час, тож пухлину варто включати в диференційний ряд.

Brewinska et al. задокументували в кота породи тонкінез генералізовані моторні тонічні напади з пароксизмальною швидкою активністю на ЕЕГ. Фенітоїн у цьому випадку покращив контроль нападів і якість життя.

Vezza et al. описали композитну пухлину — первинну внутрішньочерепну лімфому й менінгіому в одного кота. Рідкісний сценарій, але важливий для розуміння прогнозу й тактики.

Decrop et al. показали складний діагностичний шлях до мікобактеріального епідурального піогранулематозного стеатиту в кота. Висновок: мікобактерії треба підозрювати при піогранулематозній епідуральній патології навіть без системного поширення.

Собаки: від хребта до гіпофіза

Ho et al. прооперували високозлоякісну екстрадуральну хондросаркому грудного хребця в собаки. Тварина звернулася з гострим початком — переважно гіперестезією, тобто «болем».

Kamp et al. описали сегментарну гіпоплазію спинного мозку в цуценяти лабрадора. На МРТ — збільшена субарахноїдальна порожнина, особливо дорсально від спинного мозку, співвідношення спинний мозок : дорсальний субарахноїдальний простір близько 50%.

Biundo et al. — серія з двох собак із внутрішньочерепною гемангіосаркомою. Пацієнт, який отримував ад'ювантну терапію після хірургії, прожив довше за того, кого лікували лише операцією: 314 днів проти 87.

Spencer-Taylor et al. описали часткову невректомію як limb-sparing підхід при епітеліоїдній злоякісній пухлині оболонки нерва (SOX-10-позитивній) великогомілкового нерва в собаки з кульгавістю. Результат — добрий довгостроковий.

Meij et al. — другий у літературі випадок лікування гіперсоматотропізму з цукровим д