Претренування змінює поведінку молодняку чистокровних коней: більше руху, але й більше індивідуальних відмінностей

Дослідження провели на конярській фермі в Німеччині. У ньому взяли участь 30 чистокровних коней віком 18–24 місяці: 16 кобил і 14 жеребців. Усіх утримували в індивідуальних денниках із вікнами, з регулярним випасом малими групами. Коні мали постійний візуальний, нюховий і слуховий контакт, а через металеві ґрати — обмежений фізичний.

До початку дослідження всі коні були привчені до недоуздка, мотузки та вуздечки, але не до верхової їзди. Програма претренування тривала 12 тижнів і поступово переходила від звикання до людини й спорядження до їзди верхи та роботи галопом на 1400-метровому треку.

Поведінку оцінювали двічі: до претренування (A) і після нього (B). Використовували стандартизований тест із новим об'єктом у критих круглих загонах діаметром 14 м із піщаним покриттям. Перший тест проводили з надувним плотом у формі «хвоста русалки» (приблизно 170 × 85 × 100 см). Для другого тесту взяли три нові об'єкти, щоб уникнути звикання та перевірити вплив кольору й форми. Поведінку записували на відео та аналізували за валідованим етограмою з 34 параметрів. Додатково вели безперервний 24-годинний моніторинг денника за допомогою інерційних сенсорів.

Після претренування коні показали достовірно вищу локомоторну активність у тесті з новим об'єктом:

• тривалість риси: A — 16,1 ± 6,7 с; B — 41,6 ± 6,7 с (p < 0,01);
• тривалість галопу: A — 1,9 ± 1,6 с; B — 11,4 ± 1,6 с (p < 0,001);
• тривалість «козлів»: A — 1,0 ± 2,8 с; B — 22,2 ± 2,8 с (p < 0,001).

Тактильне дослідження теж зросло: частота контактів мордою з об'єктом — A: 2,2 ± 0,8; B: 6,0 ± 2,0 (p < 0,05). При цьому загальна кількість наближень до об'єкта зменшилася: A — 8,1 ± 0,9; B — 6,3 ± 0,7 (p < 0,05). Тобто коні підходили рідше, але взаємодіяли активніше.

Поведінка в деннику корелювала з реакціями в тесті з новим об'єктом — це підтверджує стабільність індивідуальних поведінкових тенденцій у різних умовах.

Аналіз головних компонентів виділив чотири основні профілі: висока активність/агресивна поведінка, дослідницька залученість, пильність/захисна поведінка та спокійне спостереження. Після претренування міжіндивідуальна варіативність зросла: частина коней перейшла до активніших і впевненіших профілів, інші залишилися стабільними. Це вказує, що одні риси можуть бути вродженими, а інші — залежними від досвіду.

Автори наголошують: поодинокі показники не дають повної картини добробуту. Поєднання експериментальних тестів і безперервного моніторингу покращує інтерпретацію реакцій на новий об'єкт і підтримує доказову оцінку добробуту коней.