Собаки в університеті: румунські ветеринари та студенти — за програми підтримки з тваринами
Опитування на ветеринарному факультеті в Румунії показало: і студенти, і викладачі позитивно ставляться до програм за участю собак (AASP) для зниження стресу. Понад 20% студентів мають діагностований ментальний розлад. Жінки — більш відкриті до таких програм. Досвід участі — мінімальний, але готовність долучитися — висока.
На ветеринарному факультеті Університету біологічних наук у Тімішоарі (Румунія) провели опитування серед 200 студентів і 99 викладачів. Метою було з'ясувати, як вони ставляться до програм підтримки з тваринами (Animal-Assisted Support Programs, AASP) — тобто структурованих, не клінічних ініціатив із залученням спеціально відібраних собак і підготовлених волонтерів для покращення емоційного стану в університетському середовищі.
Що показало опитування
Загалом і студенти, і викладачі продемонстрували позитивне ставлення до собак і високу прийнятність AASP. Більшість респондентів вважають, що такі програми можуть допомогти зі стресом, підтримати ментальне здоров'я та покращити освітнє середовище. При цьому реальний досвід участі в подібних програмах мали одиниці.
Ключова цифра: 20,5% студентів повідомили про наявність діагностованого психічного розладу. Це підкреслює актуальність підтримки студентів саме у ветеринарній освіті, де рівень стресу, тривожності та вигорання традиційно високий через навантаження та емоційний контакт із тваринами.
Гендерні відмінності
Жінки загалом висловлювали більш позитивне ставлення до AASP і нижче оцінювали ризики, пов'язані з присутністю собак в університеті. Чоловіки були дещо стриманішими.
Практичні висновки
Респонденти висловили високу готовність брати участь у таких програмах і підтримують їхнє впровадження. Вони також зацікавлені в навчальних можливостях, пов'язаних із AASP. Водночас учасники опитування визнали наявність логістичних труднощів і певні побоювання щодо тривожності (наприклад, у людей, які бояться собак).
Що це означає для практики
Для ветеринарних факультетів, які розглядають можливість запуску подібних програм, це дослідження — сигнал, що і студенти, і викладачі готові до таких ініціатив. Опитування не виявило суттєвих бар'єрів у сприйнятті, окрім очікуваних логістичних питань. Автори наголошують: наступний крок — пілотні програми та оцінка їхньої ефективності в умовах ветеринарної освіти.