Wellbeing у ветосвіті: як вбудувати благополуччя в навчальний план, а не лікувати вигорання потім
Мельбурнська ветшкола переглянула свою поздовжню програму wellbeing у DVM через лінзи CBVE 2.0 і фреймворку WILD. Результати: цілі навчання доречні й послідовні, але оцінювання не вибудуване, практики замало, а в останній клінічний рік wellbeing взагалі зникає з формального плану.
Ветеринарна освіта — це "upstream" точка, де можна формувати не лише клінічну компетентність, а й здатність довго й стабільно працювати в професії. Саме з цієї позиції автори з Мельбурнської ветшколи та Центру науки про благополуччя (Мельбурн) оцінили свою поздовжню програму wellbeing, вбудовану в Doctor of Veterinary Medicine.
Що робили. Це не експеримент із студентами, а evaluative review самої програми. Джерела: документи курсу, картування навчального плану, дві невключені педагогічні спостереження за викладанням і спільна інтерпретація експертів із ветосвіти та wellbeing-науки. Оцінювали через дві лінзи: AAVMC CBVE 2.0 і Wellbeing Integrated Learning Design (WILD).
Що знайшли:
- Заплановані результати навчання концептуально адекватні, розгорнуті за рівнями складності й найкраще лягають на Домен 7 CBVE.
- Конструктивне вирівнювання з оцінюванням неповне. Тобто задекларовано — одне, перевіряють — інше.
- Можливостей для прикладного відпрацювання навичок і зворотного зв'язку обмаль.
- У фінальному клінічному році формальної програми wellbeing немає взагалі.
- Зв'язки між wellbeing, комунікацією та системними чинниками зустрічаються рідко.
Пріоритети, які автори визначили: вертикальна інтеграція теми через усі роки, продуманий дизайн навчання, прикладна професійна практика, формативна рефлексія, розвиток самих викладачів і поздовжнє оцінювання результатів.
Важливе обмеження: систематичного зворотного зв'язку від студентів і викладачів не збирали. Тому висновки стосуються формального навчального плану — не того, як його насправді проживають студенти, і не того, чи покращились результати навчання.
Для практики. Дослідження дає відтворюваний процес: як переглянути й доопрацювати вже наявну програму wellbeing у своїй школі, не додаючи нових предметів у перевантажений курс. Ключова ідея — wellbeing як професійна компетентність, яку можна викладати, відпрацьовувати й оцінювати, а не як факультативну послугу для тих, хто вже вигорів.