Блювота у міні-піга: як діагностувати та лікувати

Міні-піги юридично належать до «сільськогосподарських тварин», навіть якщо живуть у квартирі. Це означає: для кожного призначеного препарату треба фіксувати терміни виведення з організму, навіть якщо власник не планує вживати свиню в їжу. Для позареєстрових доз звертайтеся до FARAD.

Початковий план діагностики

Схема така сама, як у собаки чи кота з блювотою: детальний анамнез, фізикальний огляд, загальний аналіз крові, біохімічний профіль, оглядова рентгенографія (за потреби — з барієм).

В анамнезі важливо з'ясувати: чи були зміни в дієті чи середовищі, чи мав піг доступ до сміття чи іграшок, чи контактував із хворими тваринами або людьми. Частота й час блювоти та дефекації (одразу після їжі чи через години), консистенція фекалій і блювотних мас — усе це звужує список диференційних діагнозів.

Що покажуть аналізи

• Обструкція ШКТ: стрес-лейкограма, метаболічний алкалоз, гіпохлоремія, гіпокаліємія, дегідратація.
• Виразка ШКТ: регенеративна анемія, підвищений сечовий азот, низький загальний білок.
• Інфекційна причина: запальні зміни в крові, можливо низький альбумін і гіпокальціємія на тлі дегідратації.

Візуалізація

Рентгенографія — стандарт для піга з гострою блювотою. Барієва проба допомагає вирішити, чи потрібна діагностична лапаротомія. Якщо рентген неінформативний — КТ.

Для якісних знімків може знадобитися седація. Діазепам не підвищує ризик блювоти — це безпечний варіант. α2-агоністи підвищують ризик блювоти, їх краще уникати. Захищайте дихальні шляхи: аспірація барію чи блювотних мас неприпустима.

Інфузійна терапія

Основа підтримки — рідини. Ізотонічні розчини для регідратації. Шляхи введення: перорально, внутрішньовенно, ректально, внутрішньоочеревинно, внутрішньокістково.

Підтримуюча швидкість внутрішньовенно — близько 2 мл/кг/год (діапазон 1–6 мл/кг/год). Типові місця для катетера: латеральна або центральна вушна вена, поверхнева надчеревна вена, яремна вена (потребує розтину), головна вена, медіальна чи латеральна підшкірна вена стегна.

Ректальний шлях — варіант, коли венозний доступ недоступний. Дослідження показало: швидкість 4,4 мл/кг/год (удвічі більше за підтримуючу) не замінює внутрішньовенну інфузію. Вищі швидкості у свиней не досліджені. Ректальна терапія — тимчасовий захід, не основа регідратації.

Внутрішньоочеревинне та внутрішньокісткове введення — крайній варіант для критичних пацієнтів. Внутрішньокістковий катетер ставлять у плечову кістку або вертлюгову ямку стегнової кістки.

Причини блювоти

Найчастіші: обструкція ШКТ, стаз, виразка. Рідші: післяопераційний біль, інфекції (грип, трансмісивний гастроентерит, сальмонельоз), токсини, новоутворення. Загальний гастроентерит у свиней рідко спричиняє блювоту — на відміну від собак.

Обструкція

Анамнез часто вказує на причину: сміття, качани кукурудзи, знищена іграшка. Спочатку піг бадьорий, згодом пригнічений. Температура й аускультація легень зазвичай у нормі. Фекалії можуть бути тверді або відсутні.

Обструкція в шлунку: гастроскопія або гастротомія. Якщо предмет тупий, невеликий і проходить ретроградно — ендоскопія. Обструкція тонкої кишки: ентеротомія, за потреби резекція з анастомозом. Доступ — по вентральній серединній лінії.

Особливість свиней: брижові артерії розташовані пучками. При резекції треба точно зберегти кровопостачання кожної ділянки кишки. Післяопераційні ускладнення: розходження швів (внутрішнє та/або зовнішнє), інфекція, девскуляризація. Після гастротомії чи ентеротомії — знеболювання, рідини, гастропротектори, антибіотики.

Стаз ШКТ

Діагностика така сама, як при обструкції. Різниця — на рентгені: товста кишка заповнена фекаліями, ознак обструктивного патерну немає. Причини стазу: стрес, біль (включно з післяопераційним