Келоїдна фіброма у верблюдів: клінічний досвід із 9 випадків та результати хірургічного лікування

Келоїдна фіброма у верблюдів — рідкісна і маловивчена патологія. Це доброякісне фібропроліферативне утворення шкіри, яке виникає після травми або хронічного подразнення. У людей такі келоїди описані добре, у ветеринарії — здебільшого у собак. Тепер з'явилося систематизоване дослідження на дромадерах.

Що зробили

Автори зібрали 9 випадків за період із вересня 2022 по квітень 2026 року. Усі тварини — дорослі дромадери (8 самців, 1 самиця), віком від 50 до 180 місяців, вагою 450–700 кг. Породи: 5 Asfar, 2 Shageh, 1 Wadeh, 1 Mejhem. У всіх були щільні маси в каудальній частині стегна.

Клінічна картина

Усі 9 пухлин були:

• щільні, з чіткими межами;
• безболісні при пальпації;
• повільно прогресували.

У великих утвореннях (наприклад, один випадок — 50 × 49 × 47 см!) спостерігали обмеження рухливості та порушення функції кінцівки. Запальних ознак не було.

Мікробіологія

У всіх 9 випадках із тканин висіяли Staphylococcus warneri. Автори наголошують: це вторинна бактеріальна колонізація, а не первинна причина. Тобто мікробіологія не є визначальною для діагнозу, але допомагає виявити супутню інфекцію.

Гістопатологія

Картина типова для келоїдної фіброми:

• виражена фіброзно-колагенова проліферація;
• щільні гіалінізовані колагенові пучки;
• низька клітинність;
• мінімальна запальна інфільтрація.

Жодних ознак малігнізації чи метастазування не знайшли.

Лікування

Усім 9 тваринам зробили повне хірургічне висічення пухлини. Операція пройшла без ускладнень. Рани загоїлися задовільно. Протягом 6 місяців спостереження рецидивів не було.

Практичні висновки

1. Для діагнозу достатньо клінічного огляду та гістопатології. Мікробіологія — допоміжний метод, вона лише підтверджує наявність вторинної інфекції.
2. Хірургічне висічення — метод вибору. Воно безпечне, ефективне і відновлює функцію кінцівки.
3. Келоїдну фіброму треба диференціювати від неоплазій та хронічних запальних процесів — але за описаними ознаками це зробити нескладно.

Єдине обмеження — мала вибірка (9 тварин) і відсутність довготривалого спостереження після 6 місяців. Але для практика це робоча схема: щільна безболісна маса на стегні у верблюда → висікаємо → гістологія підтверджує фіброму → рецидиву немає.