Австрійські ветеринари зізналися, коли тиснуть на газ з антибіотиками
Опитування австрійських ветеринарів показало: майже всі знають про ризик резистентності, але третина призначає антибіотики "про всяк випадок" — особливо при вірусних інфекціях та коли не можуть поставити точний діагноз. Головний тригер — страх втратити клієнта.
Колеги, коротко пробігся по свіжій публікації у Vet Rec (Firth CL, 2026). Це австрійське опитування практикуючих лікарів — 350+ респондентів, які працюють з дрібними тваринами, кіньми та сільськогосподарськими тваринами. Суть — де у нас "слабкі місця" у призначенні антибіотиків.
Що з'ясували:
-
Знання є, практика кульгає. 95% опитаних правильно називають головну причину резистентності — надмірне використання антибіотиків. Але при цьому 34% визнали, що призначають їх у ситуаціях, де вони, швидше за все, не потрібні.
-
Головний червоний прапорець — вірусні інфекції. Кожен третій ветеринар зізнався, що дає антибіотики при підозрі на вірусну етіологію. Причина — тиск власника тварини та неможливість швидко підтвердити діагноз.
-
"Про всяк випадок" — робоча стратегія. 28% респондентів використовують антибіотики як "страховку", коли не впевнені в діагнозі, але бояться ускладнень. Особливо це стосується лікування ран та шкірних інфекцій.
-
Критичний фактор — економіка. 40% опитаних прямо сказали: якщо власник наполягає на "швидкому вирішенні", вони частіше відходять від протоколів. Страх втратити клієнта переважає над клінічними рекомендаціями.
-
Різниця між видами тварин. З продуктивними тваринами лікарі суворіші — там більше дотримуються протоколів і частіше роблять бактеріологічні посіви. З дрібними домашніми — більше емпіричних призначень.
Що це означає для нас на практиці:
- Проблема не в браку знань, а в поведінкових патернах. Тобто прості лекції про резистентність не спрацюють.
- Потрібні чіткі алгоритми для "сірих зон" — вірусні інфекції, незрозумілі дерматити. Коли є покрокова інструкція, тиск власника переноситься легше.
- Варто напрацьовувати навички комунікації з клієнтом: як пояснити, чому антибіотик не потрібен, і не втратити при цьому довіру.
Автори рекомендують зміщувати акцент з освіти на зміну робочих протоколів клініки: наприклад, обов'язкове фіксування в історії хвороби обґрунтування кожного призначення. Це дисциплінує і лікаря, і власника.
Коротко: ми знаємо, що робити, але не завжди робимо через зовнішній тиск. Тренувати треба не голову, а вміння стояти на своєму.