2022 Настанови AAFP/AAHA щодо раціонального використання протимікробних препаратів

Ерін Фрей, DVM, MPH, DACVPM†, Майкл Костін, DVM, MBA, Дженніфер Гренік, DVM, MS, PhD, DACVIM (внутрішня медицина дрібних тварин), Метью Корня, BSc, DVM, Дж. Скотт Віз, DVM, DVSc, DACVIM, FCAHS

Вступ

Настанови з раціонального використання протимікробних препаратів (Antimicrobial Stewardship Guidelines) у тварин-компаньйонів розроблені, щоб допомогти практикуючим ветеринарним лікарям обирати належну протимікробну терапію для найкращого забезпечення потреб їхніх пацієнтів та мінімізації розвитку протимікробної резистентності й інших небажаних ефектів. Настанови, наведені нижче, були розроблені експертною робочою групою та пропонують рекомендовану структуру для виваженого використання протимікробних препаратів у тварин-компаньйонів.

Позиційна заява

Управління протимікробними препаратами (antimicrobial stewardship), як визначено Американською ветеринарною медичною асоціацією (AVMA), стосується дій, які ветеринарні лікарі вживають індивідуально та як професія, щоб зберегти ефективність і доступність протимікробних препаратів через сумлінний нагляд і відповідальне ухвалення медичних рішень, водночас захищаючи здоров'я тварин, громадське та екологічне здоров'я. Управління передбачає:

Запобігання поширеним захворюванням за допомогою стратегій профілактики та менеджменту.
Використання підходів, заснованих на доказах, для ухвалення рішень щодо протимікробних препаратів.
Використання протимікробних препаратів виважено та ощадливо з одночасним оцінюванням терапевтичних результатів.1

Американська асоціація лікарень для тварин (AAHA) та Американська асоціація фахівців із котів (AAFP) підтримують це визначення та закликають ветеринарних лікарів, які працюють із домашніми тваринами, дотримуватися п'яти основних принципів раціонального використання протимікробних препаратів, визначених AVMA: відданість принципам раціонального використання, підтримка системи догляду для запобігання поширеним захворюванням, виважений вибір і застосування протимікробних препаратів, оцінка практик використання протимікробних препаратів, а також навчання та розбудова експертизи.2

Ветеринарні лікарі зобов'язуються захищати здоров'я тварин і громадське здоров'я, складаючи Присягу ветеринарного лікаря. Обов'язком ветеринарних лікарів є підтримання здоров'я пацієнтів шляхом рутинних оглядів, профілактичних стратегій та освіти клієнтів. Коли існує медичний стан, важливо якомога частіше отримати точний клінічний діагноз, зокрема визначити ймовірність бактеріальної інфекції, що виправдовує застосування антимікробних препаратів. Після ухвалення рішення про застосування антимікробної терапії ветеринарні лікарі повинні прагнути оптимізувати терапевтичну ефективність, мінімізувати резистентність до антимікробних препаратів і захищати громадське здоров'я та здоров'я тварин.

AAHA та AAFP дотримуються таких положень, як описано в політиці AVMA «Виважене терапевтичне застосування антимікробних препаратів».3

Виважене терапевтичне застосування антимікробних препаратів у котів і собак

Виважене використання протимікробних препаратів у тварин вимагає нагляду ветеринарного лікаря.

Виважене застосування протимікробних препаратів та застосування протимікробних препаратів поза інструкцією (extralabel use) повинні відповідати всім вимогам чинних взаємин «ветеринарний лікар — клієнт — пацієнт» (VCPR — див. глосарій).

Профілактичні стратегії, такі як належне утримання (husbandry) та гігієна, регулярний моніторинг здоров'я та вакцинація, повинні бути пріоритетними.

Планова профілактична допомога котам і собакам включає таке:

АФІЛІАЦІЇ

Асистент-дослідник, кафедра клінічних наук, Коледж ветеринарної медицини, Університет штату Північна Кароліна (E.F.); заступник директора, відділ здоров'я тварин і громадського здоров'я, Американська ветеринарна медична асоціація (M.C.); доцент, кафедра клінічних наук, Коледж ветеринарної медицини, Університет Міннесоти (J.G.); ординатор ACVIM (SAIM), Онтарійський ветеринарний коледж, Університет Гвельфа (M.K.); професор, Онтарійський ветеринарний коледж і директор, Центр громадського здоров'я та зоонозів, Університет Гвельфа (J.S.W.)

† Е. Фрей є головою Робочої групи з настанов щодо раціонального використання протимікробних препаратів AAFP/AAHA.

IDEXX Laboratories, Inc. та Zoetis люб'язно підтримали розробку Настанов та ресурсів з антимікробної стюардшип 2022 AAFP/AAHA через освітній грант для AAHA.

Дотримання настанов AAFP щодо вакцинації котів та настанов AAHA щодо вакцинації у собак.
Контроль паразитів, консультування з питань харчування та догляд за здоров'ям зубів.
Навчання та залучення власників тварин для успішного впровадження програм належної профілактичної охорони здоров'я.
Належна гігієна та утримання особливо важливі в домогосподарствах із кількома домашніми тваринами.

Рутинне профілактичне застосування антимікробних препаратів ніколи не повинно використовуватися як заміна належного управління здоров'ям тварин.

Застосування антимікробних препаратів для запобігання інфекції (наприклад, профілактика)4 може бути виправдане лише у випадках, коли ймовірно виникне бактеріальна інфекція або коли наслідки інфекції є особливо тяжкими (наприклад, хірургічне втручання на центральній нервовій системі).

Розпізнавайте фактори ризику інфекцій у котів і собак та, за можливості, запобігайте їм або коригуйте їх. До них належать, зокрема, але не виключно:

Катетеризація сечового міхура
Внутрішньовенні катетери
Рани
Фактори довкілля (тобто стрес, скупченість, погана гігієна, транспортування, екстремальні температури, погана вентиляція та висока вологість)
Вірус лейкемії котів, інфекція вірусу імунодефіциту котів або виснажливе захворювання
Імуносупресивні препарати (наприклад, хіміотерапевтичні засоби та глюкокортикоїдна терапія)
Ендокринні захворювання (тобто коти з діабетом більш схильні до інфекцій сечовивідних шляхів, шкіри та ротової порожнини; у собак із гіперадренокортицизмом частіше виникають інфекції шкіри та сечовивідних шляхів)

Терапевтичні альтернативи слід розглядати до антимікробної терапії або в поєднанні з нею.

Це включає підтримувальну терапію, таку як корекція порушень водно-електролітного балансу, підтримання кислотно-лужної рівноваги та забезпечення адекватного харчування.
У деяких випадках може бути необхідним хірургічне втручання, наприклад при абсцедуванні, емпіємі або інших захворюваннях, що потребують контролю джерела інфекції.
Розгляньте підтримувальну терапію, включаючи дієтотерапію та пробіотики при гострій нефебрильній діареї.5,12,13
Розгляньте антисептичні препарати та місцеві (наприклад, для шкіри) або локально застосовувані антимікробні засоби (наприклад, для ротової порожнини) як альтернативу системним антимікробним препаратам.6,7

Слід розглянути питання про відтермінування або зміну антимікробної терапії залежно від стану пацієнта.

Використовуйте відстрочене призначення або вичікувальну тактику, якщо захворювання пацієнта може бути спричинене не бактеріальною інфекцією, або в певних ситуаціях, коли очікується, що пацієнт подолає інфекцію самостійно.
Переоцінюйте потребу в протимікробних препаратах та їхній вибір упродовж усього курсу терапії (протимікробний «тайм-аут»).2,8

Терапевтичне застосування антимікробних препаратів слід обмежувати відповідними клінічними показаннями.

Завжди, коли це можливо, слід встановити остаточний діагноз, який вказує на доцільність антимікробної терапії, та уникати емпіричного застосування антимікробних препаратів.
Практикуючі лікарі повинні прагнути виключити вірусні інфекції, паразитизм, мікотоксикоз, порушення харчування, неоплазію та інші захворювання, які не відповідають на антимікробну терапію.
Антимікробна терапія не показана при більшості інфекцій верхніх дихальних шляхів (наприклад, герпесвірус або кальцивірус котів та комплекс інфекційних респіраторних захворювань у собак), щодо яких немає підозри на ускладнення вторинною бактеріальною інфекцією.
Більшість випадків панкреатиту в собак і котів не пов'язані з бактеріальною інфекцією.
Більшість випадків захворювань нижніх сечовивідних шляхів у котів не супроводжуються бактеріальною інфекцією, особливо в котів віком до 10 років, і в таких випадках антимікробні препарати не показані.
Системні антимікробні препарати зазвичай не показані для рутинної стоматологічної профілактики або після видалення зубів. У випадках пародонтиту системні антимікробні препарати не замінюють хірургічного лікування. У більшості випадків периапікальних абсцесів кореня зуба видалення інфікованої тканини є достатнім для контролю інфекції.9
Більшість випадків гострої діареї не зумовлені патогенними бактеріальними інфекціями або мають самолімітний перебіг, тому антимікробні препарати не показані, не прискорюють настання клінічного одужання та можуть спричинити подальший дисбіоз.10 –13

Терапевтичне застосування антимікробних препаратів слід застосовувати належним чином у хірургічній практиці.

Застосування антимікробних препаратів не повинно замінювати належну стерильну техніку.
Хірургічна антимікробна профілактика — це використання дуже короткого курсу антимікробного препарату, розпочатого за 30–60 хвилин до першого розрізу. Хірургічна антимікробна профілактика зазвичай не потрібна для чистих процедур.
Стерильна техніка та належне поводження з тканинами повинні усунути потребу в профілактичних антибіотиках при оваріогістероектомії, орхіектомії та більшості інших стерильних процедур.
Продовження антимікробної терапії в післяопераційному періоді рідко буває необхідним.14

Антимікробні препарати, які вважаються важливими для лікування рефрактерних інфекцій у гуманній або ветеринарній медицині, слід застосовувати у тварин лише після ретельного аналізу та обґрунтованого обґрунтування.

Розгляньте використання інших антимікробних препаратів для початкової терапії.
При виборі відповідного антимікробного препарату слід враховувати побічні ефекти або взаємодії лікарських засобів.
Переконайтеся, що будь-яке застосування антимікробних препаратів, які вважаються важливими для лікування рефрактерних інфекцій, обґрунтоване відсутністю альтернативного антимікробного варіанта, наявністю цитологічного дослідження, культурального дослідження та тестування на чутливість, а також обґрунтованою ймовірністю одужання. За потреби та за наявності можливості слід провести консультацію з фахівцем з інфекційних хвороб та антимікробної терапії.7,15 –19

Діагностичне тестування, зокрема культуральне дослідження та тестування на чутливість, сприяє правильному вибору антимікробних препаратів.

Коли підозрюють інфекцію сечовивідних шляхів (ІСШ) (також відому як бактеріальний цистит), сеча, зібрана шляхом цистоцентезу, може допомогти відрізнити справжню бактеріурію від контамінації, але не здатна відрізнити інфекцію від субклінічної бактеріурії.
Погана здатність до концентрування сечі є фактором ризику бактеріурії. Посів сечі разом із наявністю ознак ураження нижніх сечовивідних шляхів може бути єдиним способом виявити інфекцію в таких випадках.15
Наявність бактеріурії за відсутності ознак ураження нижніх сечовивідних шляхів не обов'язково вказує на ІСШ і розглядається як субклінічна бактеріурія, яка зазвичай не потребує антимікробного лікування.15
Тестування на антимікробну чутливість для надання інтерпретації «чутливий», «проміжний» або «резистентний» до антимікробних препаратів слід проводити для керівництва вибором антимікробних засобів. Ветеринарні лікарі повинні забезпечити, щоб їхні референсні лабораторії використовували видо-специфічні (тобто для котів і собак) порогові значення для тестування чутливості, де вони доступні.
Проведення цитологічної оцінки зразків від пацієнта або ділянок тіла є важливим перед посівом і тестуванням на антимікробну чутливість та як доповнення до них.
Оскільки певні антимікробні препарати є більш ефективними проти грампозитивних або грамнегативних організмів, проміжні рішення щодо антимікробної терапії можуть ґрунтуватися на грам-забарвленні та локалізації інфекції.

Схеми терапевтичного застосування антимікробних препаратів слід оптимізувати з використанням сучасної фармакологічної інформації та принципів.

Обраний антимікробний препарат має бути ефективним проти збудника та здатним проникати в уражену ділянку організму в адекватній концентрації для знищення збудника.
Враховуйте власну резистентність патогенів до антимікробних препаратів.20,21
Враховуйте фактори, специфічні для пацієнта та ділянки ураження, які можуть обмежувати відповідь на антимікробну терапію (наприклад, захищена ділянка організму та локальні тканинні фактори).19
Враховуйте фактори пацієнта, які можуть впливати на метаболізм препарату (наприклад, ниркова або печінкова хвороба), або супутні лікарські засоби, які можуть впливати на рівні препарату.
Щодо інформації про дозу, шлях введення, частоту та тривалість застосування звертайтеся до показань на етикетці, лабораторних стандартів та чинних настанов ветеринарних професійних організацій.
Ризики для пацієнтів від антимікробних препаратів слід враховувати та обговорювати з власниками перед застосуванням (наприклад, енрофлоксацин-індукована ретинотоксичність та аміноглікозид-індукована нефротоксичність).

Тривалість терапії має ґрунтуватися на наукових і клінічних доказах, щоб досягти бажаного результату для здоров'я, водночас мінімізуючи селекцію антимікробної резистентності.

Для конкретних станів звертайтеся до відповідних ресурсів і консенсусних настанов.7,15,16

Антимікробну терапію необхідно призначати відповідно до всіх місцевих, державних і федеральних законів (наприклад, застосування поза інструкцією у Сполучених Штатах).

Точні записи про лікування, результати та показання до застосування слід вести для оцінки терапевтичних схем.

Ветеринарні лікарі повинні співпрацювати з власниками та доглядачами тварин, щоб забезпечити виважене використання антимікробних препаратів.

Інструкції щодо застосування антимікробних препаратів мають бути чіткими та правильно маркованими (наприклад, після прийому капсул або таблеток доксицикліну необхідно випити рідину, щоб уникнути стравохідного стенозу).
Клієнтам слід рекомендувати давати ліки згідно з вказівками їхнього ветеринарного лікаря, зокрема щодо термінів виконання та тривалості застосування.
Як і з усіма ліками, належне інструктування клієнта щодо техніки застосування має вирішальне значення для забезпечення комплаєнсу та безпеки як тварини, так і власника.
Клієнтів слід попередити про потенційні побічні реакції та проінструктувати, що робити в разі виникнення таких реакцій (наприклад, припинити прийом ліків і зателефонувати своєму ветеринарному лікарю для подальших рекомендацій).
Власники тварин повинні проконсультуватися зі своїм ветеринарним лікарем перед будь-яким застосуванням антибіотиків, навіть тих, що відпускаються без рецепта, щоб забезпечити позитивні результати та запобігти ускладненням.

Мінімізуйте забруднення довкілля протимікробними препаратами, коли це можливо.22,23

Мінімізуйте забруднення довкілля антимікробними препаратами, дотримуючись місцевих, регіональних та федеральних норм щодо утилізації.24

Глосарій

Антибіотик — хімічна речовина, що продукується мікроорганізмом і здатна в розведених розчинах пригнічувати ріст або вбивати інші мікроорганізми. Часто використовується як синонім до «антимікробний засіб». 4

Антимікробний засіб — агент, що вбиває мікроорганізми або пригнічує їхнє розмноження чи ріст. Це включає антибіотики та синтетичні агенти. Часто використовується як взаємозамінний з «антибіотик». 4

Антимікробна резистентність — властивість мікроорганізмів, що надає здатність інактивувати або уникати антимікробних препаратів чи механізм, який блокує інгібувальні або летальні ефекти антимікробних препаратів.4

Позаінструкційне застосування — фактичне використання або передбачуване використання лікарського засобу у спосіб, що не відповідає затвердженій інструкції. Це включає, але не обмежується: застосуванням у видів, не зазначених в інструкції, застосуванням за показаннями (захворювання або інші стани), не зазначеними в інструкції, застосуванням у дозах, з частотою або шляхами введення, іншими ніж зазначені в інструкції, та відхиленням від зазначеного в інструкції часу виведення (withdrawal time) на основі таких різних способів застосування.

Вроджена резистентність — притаманна або вроджена (не набута) антимікробна резистентність, яка проявляється в усіх або майже всіх представників бактеріального виду.19

Мінімальна інгібувальна концентрація (МІК) — найнижча концентрація антимікробного засобу, яка запобігає видимому росту мікроорганізму в тесті на чутливість методом розведення в агарі або бульйоні.19

Моніторинг — включає періодичний нагляд за здоров'ям популяції або індивідуальне обстеження тварини.

Терапевтичні — лікування, контроль і профілактика бактеріальних захворювань.⁴

Антимікробна профілактика захворювань (синонім: профілактика):

1. Профілактика — це введення антимікробного препарату окремій тварині для зменшення ризику набуття захворювання або інфекції, які передбачаються на основі анамнезу, клінічного судження або епідеміологічних знань.
1. На популяційному рівні профілактика — це введення антимікробного препарату групі тварин, жодна з яких не має доказів захворювання або інфекції, коли передача наявних недіагностованих інфекцій або занесення збудників передбачаються на основі анамнезу, клінічного судження або епідеміологічних знань.

Антимікробний контроль захворювання (синонім: метафілаксія):

1. Контроль — це застосування антимікробного препарату окремій тварині із субклінічною інфекцією для зниження ризику того, що інфекція стане клінічно вираженою, пошириться на інші тканини чи органи або буде передана іншим особинам.
1. На популяційному рівні контроль — це використання антимікробних препаратів для зниження захворюваності на інфекційну хворобу в групі тварин, у якій уже є окремі особини з ознаками інфекційної хвороби або з ознаками інфекції.

Антимікробне лікування захворювання:

1. Лікування — це застосування антимікробного препарату як засобу для окремої тварини з ознаками інфекційної хвороби.
1. На популяційному рівні лікування — це застосування антимікробного препарату тим тваринам у групі, які мають ознаки інфекційної хвороби.

Антимікробний тайм-аут — активна переоцінка призначення антимікробного препарату через 48–72 години після першого введення, що дозволяє медичному персоналу врахувати результати лабораторного культурального дослідження та тестування на чутливість, а також відповідь пацієнта на терапію та його поточний стан.⁸

Вичікувальна тактика — підхід до лікування пацієнта, за якого ветеринарний лікар вважає, що хвороба пацієнта, ймовірно, мине самостійно, але залишається пильним на випадок, якщо згодом виникне потреба в антибіотику. Власнику тварини надають інструкції щодо того, коли і чому слід звернутися повторно до ветеринарного лікаря, а також рекомендації щодо неантибіотичних підходів для покращення самопочуття пацієнта.⁸

Ветеринар/Клієнт/Пацієнт Взаємовідносини (VCPR) — VCPR існує, коли виконані всі наступні умови:

1. Ветеринарний лікар узяв на себе відповідальність за прийняття клінічних рішень щодо здоров'я тварини (тварин) та потреби в медичному лікуванні, а власник погодився дотримуватися вказівок ветеринарного лікаря.
1. Ветеринарний лікар має достатні знання про тварину (тварин), щоб встановити принаймні загальний або попередній діагноз медичного стану тварини (тварин). Це означає, що ветеринарний лікар нещодавно оглянув тварину (тварин) і особисто ознайомлений з умовами утримання та догляду за твариною (тваринами) завдяки огляду тварини (тварин) або медично доцільним і своєчасним відвідуванням приміщень, де утримують тварину (тварин).
1. Ветеринарний лікар є легкодоступним для подальшого оцінювання або організував невідкладне обслуговування в разі побічних реакцій чи неефективності схеми лікування.

Робоча група оновила Базові настанови AAFP/AAHA 2014 року щодо виваженого терапевтичного застосування антимікробних препаратів і висловлює подяку минулим учасникам за їхню роботу.

ЛІТЕРАТУРА

1. American Veterinary Medical Association. Antimicrobial Stewardship Definition and Core Principles. Доступно за посиланням: https://www.avma.org/ resources-tools/avma-policies/antimicrobial-stewardship-definition-andcore-principles. Дата звернення: 30 березня 2022 р.
1. American Veterinary Medical Association. Veterinary Checklist for Antimicrobial Stewardship. Доступно за посиланням: https://www.avma.org/sites/default/ files/2020-06/Veterinary-Checklist-Antimicrobial-Stewardship.pdf. Дата звернення: 30 березня 2022 р.
1. American Veterinary Medical Association. Judicious Therapeutic Use of Antimicrobials. Доступно за посиланням: https://www.avma.org/resources-tools/ avma-policies/judicious-therapeutic-use-antimicrobials. Дата звернення: 1 квітня 2022 р.
1. American Veterinary Medical Association. AVMA Definitions of Antimicrobial Use for Treatment, Control, and Prevention. Доступно за посиланням: https://www.avma.org/resources-tools/avma-policies/avma-definitionsantimic
- robial-use-treatment-control-and-prevention. Дата звернення: 30 березня 2022 р.
1. Fenimore A, Martin L, Lappin MR. Evaluation of metronidazole with and without Enterococcus Faecium S68 in shelter dogs with diarrhea. Top Companion Anim Med 2017;32(3):100–103.
1. Bellows J, Berg ML, Dennis S, et al. 2019 AAHA Dental Care Guidelines for Dogs and Cats. J Am Anim Hosp Assoc 2019;55(2):49–69.
1. Hillier A, Lloyd DH, Weese JS, et al. Guidelines for the diagnosis and antimicrobial therapy of canine superficial bacterial folliculitis (Antimicrobial Guidelines Working Group of the International Society for Companion Animal Infectious Diseases). Vet Dermatol 2014;25(3):163–e43.
1. University of Minnesota. Handbook of Antimicrobial Stewardship in Companion Animal Veterinary Settings, 1st ed. Saint Paul, MN: UMN, 2020. Доступно за посиланням https://arsi.umn.edu/handbook. Дата звернення: 1 квітня 2022 р.
1. Davis ST, Weese JS. Oral microbiome in dogs and cats: dysbiosis and the utility of antimicrobial therapy in the treatment of periodontal disease. Vet Clin North Am Small Anim Pract 2022;52(1):107–119.
1. Werner M, Suchodolski JS, Straubinger RK, et al. Effect of amoxicillin-clavulanic acid on clinical scores, intestinal microbiome, and

стійка до амоксициліну Escherichia coli у собак з неускладненою гострою діареєю. J Vet Intern Med 2020;34(3):1166–1176.
1. Pilla R, Gaschen FP, Barr JW, et al. Effects of metronidazole on the fecal microbiome and metabolome in healthy dogs. J Vet Intern Med 2020;34(5):1853–1866.
1. Nixon SL, Rose L, Muller AT. Efficacy of an orally administered anti-diarrheal probiotic paste (Pro-Kolin Advanced) in dogs with acute diarrhea: A randomized, placebo-controlled, double-blinded clinical study. J Vet Intern Med 2019;33(3):1286–1294.
1. Shmalberg J, Montalbano C, Morelli G, Buckley GJ. A randomized double blinded placebo-controlled clinical trial of a probiotic or metronidazole for acute canine diarrhea. Front Vet Sci 2019;6:163.
1. Budsberg SC, Torres BT, Sandberg GS. Efficacy of postoperative antibiotic use after tibial plateau leveling osteotomy in dogs: A systematic review. Vet Surg 2021;50(4):729–739.
1. Weese JS, Blondeau J, Boothe D, et al. International Society for Companion Animal Infectious Diseases (ISCAID) guidelines for the diagnosis and management of bacterial urinary tract infections in dogs and cats. Vet J 2019;247:8–25.
1. Lappin MR, Blondeau J, Boothe D, et al. Antimicrobial use Guidelines for Treatment of Respiratory Tract Disease in Dogs and Cats: Antimicrobial Guidelines Working Group of the International Society for Companion Animal Infectious Diseases. J Vet Intern Med 2017;31(2):279–294.
1. Weese JS, Blondeau JM, Boothe D, et al. Antimicrobial Use Guidelines for Treatment of Urinary Tract Disease in Dogs and Cats: Antimicrobial Guidelines Working Group of the International Society for Companion Animal Infectious Diseases. Vet Med Int 2011;2011:263768.

1. Weese JS, Giguere S, Guardabassi L, et al. Консенсусна заява ACVIM щодо терапевтичного використання протимікробних препаратів у тварин та антимікробної резистентності. J Vet Intern Med 2015;29(2):487–498.
1. Clinical and Laboratory Standards Institute. VET09. Understanding Susceptibility Test Data as a Component of Antimicrobial Stewardship in Veterinary Settings, 1st ed. July 2019. Доступно за адресою: https://clsi.org/standards/ products/veterinary-medicine/documents/vet09/. Дата звернення: 1 квітня 2022 р.
1. Clinical and Laboratory Standards Institute. VET01S. Performance Standards for Antimicrobial Disk and Dilution Susceptibility Tests for Bacteria Isolated From Animals, 5th Ed. 2020. Доступно за адресою: https://clsi. org/standards/products/veterinary-medicine/documents/vet01s/.
1. American Veterinary Medical Association Committee on Antimicrobials. Antimicrobial Resistant Pathogens Affection Animal Health in the United States. Schaumberg, IL: AVMA, 2020. Доступно за адресою: https://www. avma.org/sites/default/files/2020-10/AntimicrobialResistanceFullReport. pdf. Дата звернення: 1 квітня 2022 р.
1. Stull JW, Bjorvik E, Bub J, Dvorak G, Petersen C, Troyer HL. 2018 AAHA Infection Control, Prevention, and Biosecurity Guidelines. J Am Anim Hosp Assoc 2018;54(6):297–326.
1. American Veterinary Medical Association. Best Management Practices for Pharmaceutical Disposal. Доступно за адресою: https://www.avma.org/resources tools/avma-policies/best-management-practices-pharmaceutical-disposal. Дата звернення: 1 квітня 2022 р.
1. American Veterinary Medical Association. Waste disposal by veterinary practices: What goes where? Доступно за адресою: https://www.avma. org/resources-tools/one-health/waste-disposal-veterinary-practices. Дата звернення: 1 квітня 2022 р.

Настанови з антимікробної стюардшип 2022 AAFP/AAHA