Journal of Veterinary Emergency and Critical Care

РЕТРОСПЕКТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Застосування ксенотрансфузій свіжозамороженої плазми собак восьми котам із клінічною коагулопатією (2017–2024)

Танві А. Камат¹ Кормак Б. Долан² Неус Еліас Санто-Домінго¹

¹Vets Now 24/7 Pet Emergency & Specialty Hospital, Глазго, Велика Британія ²University College Dublin Veterinary Hospital, Дублін, Ірландія

Отримано: 24 січня 2025 Переглянуто: 14 листопада 2025 Прийнято: 3 грудня 2025

Ключові слова: препарати крові | коти | гемостаз | трансфузійна реакція

АНОТАЦІЯ

Мета: Описати популяцію котів із клінічними ознаками коагулопатії, яких лікували шляхом введення свіжозамороженої плазми собак (cFFP). Другорядною метою було оцінити, чи впливали ксенотрансфузії cFFP на концентрацію загального білка в сироватці.

Дизайн: Ретроспективне одноцентрове дослідження, проведене на котах, які отримували ксенотрансфузії cFFP у період з 2017 по 2024 рік.

Місце проведення: приватна реферальна лікарня.

Тварини: У системі електронних медичних записів було ідентифіковано вісім котів у приватній власності, яким проводили ксенотрансфузії cFFP для лікування клінічної коагулопатії.

Втручання: Відсутні.

Вимірювання та основні результати: Було проведено пошук у комп'ютеризованих записах для виявлення пацієнтів-котів, які отримували cFFP у період з 2017 по 2024 рік. Клінічні записи було вивчено для визначення причини та дози ксенотрансфузії cFFP, терапевтичних ефектів ксенотрансфузій cFFP щодо зареєстрованої коагулопатії та будь-яких небажаних явищ, пов'язаних із трансфузією. Загалом було виявлено вісім пацієнтів-котів, які отримали загалом дев'ять ксенотрансфузій cFFP. Доза введеного cFFP становила від 20 до 40 мл/кг. Сім із дев'яти ксенотрансфузій cFFP (78%) призвели до успішної корекції зареєстрованої коагулопатії як клінічно, так і на основі нормалізації показників тромбоеластографії або часу коагуляції (протромбінового та активованого часткового тромбопластинового часу). Вісім із дев'яти ксенотрансфузій cFFP переносилися добре, але один реципієнт, який отримав іншу трансфузію cFFP протягом попередніх 3 місяців, помер під час трансфузії.

Висновки: Введення cFFP котам, які раніше не отримували ксенотрансфузій, виявилося добре переносимим та ефективним у лікуванні клінічної коагулопатії в цій досліджуваній популяції. Повторних ксенотрансфузій cFFP слід уникати, як і у випадку ксенотрансфузій еритроцитів (RBC) у собак, однак потрібні подальші дослідження для більш остаточного оцінювання безпечності.

Скорочення: aPTT, активований частковий тромбопластиновий час; cFFP, свіжозаморожена плазма собак; FFP, свіжозаморожена плазма; TR, трансфузійна реакція; DIC, дисеміноване внутрішньосудинне згортання; PIMA, імуноопосередкована анемія з націленістю на попередники; pRBC, еритроцитна маса; PT, протромбіновий час; TEG, тромбоеластографія; TRACS, Консенсусна заява щодо трансфузійних реакцій у дрібних тварин.

[Виправлення внесено 3 жовтня 2026 року після першої онлайн-публікації: категорію статті оновлено.]

1 Вступ

Раніше продукти крові котів були доступні у Великій Британії через імпорт з інших європейських країн у період з 2015 по 2022 рік, що робило трансфузійну медицину в котів цілком досяжною [1]. Однак продукти крові котів більше не є широко доступними у Великій Британії, і донори слугують основним джерелом для алотрансфузії в котів, причому найпоширенішими є трансфузії цільної крові. Розділення цільної крові на її компоненти потребує додаткового обладнання та навчання і не є легкодоступним у більшості ветеринарних клінік і лікарень. Відповідно, застосовувалася ксенотрансфузія продуктів крові собак пацієнтам-котам.

У котів ксенотрансфузія найчастіше передбачає введення цільної крові собак або пакованих еритроцитів (pRBCs) собак пацієнтам-котам для лікування анемії в невідкладних ситуаціях [2–7]. Існує лише одне опубліковане повідомлення про ксенотрансфузію продуктів плазми собак котам (хоча ця робота має понад 60 років), а також два абстракти за останнє десятиліття1,2 [8]. Найновіша абстрактна презентація описує процедуру, успішно виконану в кота зі спонтанним гемоабдоменом (hemoabdomen) внаслідок набутої коагулопатії (coagulopathy), причому кіт також отримував pRBCs собак і вітамін K¹ 2 . Нещодавно повідомлялося про ксенотрансфузію сироваткового альбуміну собак у п'яти критично хворих котів для корекції гіпоальбумінемії (hypoalbuminemia) та забезпечення онкотичної підтримки. У трьох котів розвинувся респіраторний дистрес, який, як підозрюють, був вторинним щодо трансфузійних реакцій (TRs) [9].

Найпоширенішими показаннями для трансфузії плазми в котів є лікування набутих коагулопатій (coagulopathies), що виникають вторинно внаслідок захворювань печінки (hepatic disease), неоплазії (neoplasia), септичного перитоніту (septic peritonitis) та травми [10–13]. Вроджені коагулопатії (congenital coagulopathies) зустрічаються рідше, хоча повідомлялося про дефіцит факторів VIII, IX, XI та XII [14–16]. У котів трансфузія свіжозамороженої плазми (fresh frozen plasma, FFP) кошачої плазми, як було показано, має низький рівень трансфузійних реакцій (TRs), із повідомленим рівнем 1%–16% [11, 12, 17].

Ксенотрансфузії еритроцитів (RBC) у котів, які раніше не отримували ксенотрансфузій, асоціювалися з варіабельними показниками трансфузійних реакцій (TRs): в одних дослідженнях найпоширенішими описані фебрильні негемолітичні реакції, що виникали приблизно у 10% випадків, тоді як в іншому дослідженні продемонстровано частоту TRs до 43% з ознаками гострого гемолізу, зареєстрованого до 25% випадків [2, 18]. Повторна ксенотрансфузія може спричинити небезпечні для життя анафілактичні реакції у котів [2, 8].

Наразі є обмежені дані щодо частоти TR (трансфузійних реакцій) при ксенотрансфузії свіжозамороженої плазми собак (cFFP) котам. В обох раніше описаних випадках ксенотрансфузії плазми собак друга трансфузія спричинила анафілактичну реакцію, яка була фатальною в однієї кішки [2, 8]. Це видається подібним до TR, про які повідомлялося після другої трансфузії еритроцитів (RBCs) собак котам через утворення антитіл [2]. Раніше було відзначено незначні несумісності перед ксенотрансфузією pRBCs собак, які можуть вважатися значущими при трансфузії плазмових продуктів, з ризиком гемолізу еритроцитів (RBCs) кішки-реципієнта [2, 6].

Хоча ксенотрансфузія cFFP зазвичай не рекомендується, її використання як потенційно життєзберігального заходу для екстреної стабілізації пацієнтів-котів є необхідним через обмежену доступність препаратів крові котів [19]. Це ретроспективне дослідження має на меті вивчити використання cFFP для лікування пацієнтів-котів із набутою коагулопатією та оцінити результати цих випадків. Другорядною метою було оцінити, чи впливала ксенотрансфузія cFFP на концентрації загального білка в сироватці крові.

2 Матеріали та методи

2.1 Клінічні випадки

Було проведено пошук у комп'ютеризованих медичних записах для виявлення пацієнтів-котів, які отримували плазмові продукти для собак (включаючи FFP, свіжозаморожену плазму та кріопреципітат) від єдиного джерела банку крові для лікування коагулопатій у період з січня 2017 року по листопад 2024 року. Коти вважалися такими, що мають коагулопатію, якщо в них спостерігалося подовження протромбінового часу (PT) або активованого часткового тромбопластинового часу (aPTT) до ^≥1,5 раза верхньої межі референтного інтервалу (тобто PT ^≥30 с або aPTT ^≥186 с), або якщо в них час реакції за тромбоеластографією (R-time) перевищував 9,1 хв. Критерії подовження PT та aPTT ґрунтувалися на раніше опублікованих визначеннях клінічно значущих відхилень [20], тоді як порогове значення R-time визначалося з використанням референтного інтервалу аналізатора через відсутність встановлених клінічних порогових значень. Коти з неповними медичними записами були виключені. Усі плазмові продукти розморожували за допомогою системи розморожування плазми3 .

2.2 Збір даних

Зібрані дані включали сигнамент, масу тіла, тип перелитого продукту плазми собак, дозу перелитого продукту плазми собак, діагноз і клінічну причину ксенотрансфузії плазми собак, а також наявність і тип TRs. Зібрані лабораторні дані включали результати PT, aPTT4 та тромбоеластографії (TEG5), PCV, а також концентрацію загального білка сироватки до та після трансфузії. Нарешті, були зібрані дані щодо результатів. Ті, хто вижив, визначалися як коти, виписані живими. Ті, хто не вижив, визначалися як коти, які загинули або були евтаназовані до виписки. Додаткові дані спостереження за тими, хто вижив, збиралися за наявності.

2.3 Визначення трансфузії

Трансфузійну подію визначали як безперервне введення встановленого об'єму продукту плазми собак з однієї одиниці плазми. Котів, яким проводили трансфузії у період між 2017 та 2019 роками, моніторували за допомогою паперових бланків (отриманих від Pet Blood BankUK, доступні в Supporting Information), а між 2020 та 2024 роками — за допомогою цифрової платформи (доступна в Supporting Information). Температуру, частоту серцевих скорочень, частоту дихання та артеріальний тиск спочатку моніторували кожні 5–10 хв протягом першої години, а потім щогодини. Ознаки дерматологічних або шлунково-кишкових реакцій також реєстрували за їх наявності. Далі медичні записи аналізували на предмет наявності

ТАБЛИЦЯ 1 Клінічні та лабораторні показники у восьми котів, які отримали дев'ять ксенотрансфузій свіжозамороженої плазми собак.

Скорочення: TEG, тромбоеластографія.

гострі TRs. Для ідентифікації специфічних реакцій використовували визначення з Консенсусної заяви щодо трансфузійних реакцій у дрібних тварин (Transfusion Reaction Small Animal Consensus Statement, TRACS) [21].

Описова статистика наводиться в усьому тексті; дані подано як медіана та розмах.

3 Результати

Вісім котів, які отримали загалом дев'ять ксенотрансфузій cFFP, відповідали критеріям включення. Єдиним застосованим продуктом був cFFP, оскільки жоден кіт не отримував замороженої плазми собак або кріопреципітату собак. Медіанний вік популяції становив 3,5 року (діапазон: від 6 місяців до 12 років). До досліджуваної групи були включені такі породи (n ⁼ 8): домашня короткошерста (n ⁼ 6), норвезький лісовий кіт (n ⁼ 1) та мейн-кун (n ⁼ 1). Усі коти мали групу крові A, за винятком одного кота, якому визначення групи крові не проводилося. Клінічні та лабораторні дані наведено в таблиці 1, а результати лабораторних досліджень показано в таблиці 2.

Усіх котів діагностували щодо коагулопатії на основі PT, aPTT та TEG R-time, і кожен виявляв клінічні ознаки аномальної кровотечі або потребував невідкладного лікування із застосуванням інвазивних процедур. У всіх котів (8/8 [100%]) вимірювали час коагуляції перед ксенотрансфузією cFFP, і п'ять (63%) показали подовження *^>*1,5 раза верхньої межі референтного інтервалу PT, aPTT або обох показників. Чотири з цих п'яти котів (80%) показали покращення часу коагуляції після або під час ксенотрансфузії cFFP. П'яти з восьми котів (63%) виконували TEG перед ксенотрансфузією, і всі п'ять показали час реакції, більший за 9,1 хв (верхня межа референтного інтервалу). Чотири з п'яти котів (80%) показали нормалізацію часу реакції, тоді як один кіт (20%) показав час реакції, швидший за референтний інтервал. Доза введеного cFFP коливалася від 20 до 40 мл/кг, медіанна доза становила 30 мл/кг. Тривалість ксенотрансфузії cFFP коливалася від 4 до 7 год, медіанна тривалість становила 5 год.

Шість із дев'яти ксенотрансфузій cFFP (66%) призвели до підвищення рівня загального білка; двом із цих котів одночасно проводили трансфузію pRBC. Одна з дев'яти ксенотрансфузій cFFP (11%) призвела до зниження концентрації загального білка. У двох ксенотрансфузіях cFFP (2/9, 22%) концентрація загального білка не була зареєстрована ні до, ні після ксенотрансфузії.

Дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ) було запідозрене у чотирьох із восьми котів; вважалося, що воно було вторинним щодо сепсису у двох котів та щодо новоутворення печінки в одного. Остаточний кіт був презумптивно діагностований з гострою травматичною коагулопатією [13, 22]. В одного кота було діагностовано імуноопосередковану анемію з націлюванням на попередники (precursor-targeted) (PIMA), хоча причина коагулопатії була неясною. Два коти мали коагулопатію невідомого походження, в одного з яких пізніше було діагностовано плазмоклітинну пухлину.

З дев'яти ксенотрансфузій cFFP шість (67%) були застосовані з терапевтичною метою, а три (33%) — профілактично перед інвазивними процедурами. Ці процедури включали репозицію щелепно-лицьового перелому, тонкоголкову аспіраційну біопсію печінки та діагностичну лапаротомію, усі з яких вважалися необхідними для успішного лікування пацієнтів.

З дев'яти ксенотрансфузій cFFP вісім не були пов'язані з ознаками TR (89%). Двом котам перед ксенотрансфузією cFFP вводили кисень через респіраторний дистрес. У однієї кішки підозрювали легеневу кровотечу (pulmonary hemorrhage), а в другої — плевральний випіт (pleural effusion), обидва стани, як підозрювалося, були вторинними щодо коагулопатії. Кисневу терапію було припинено протягом 24 год після ксенотрансфузії cFFP в обох випадках, оскільки респіраторні ознаки у котів розв'язалися. Однак одна ксенотрансфузія cFFP збіглася з розвитком у кота тяжких неврологічних ознак, включаючи коматозний стан (comatose mentation), опістотонус (opisthotonos) та двосторонній ареактивний мідріаз (bilateral unresponsive mydriasis) протягом 2 год від початку ксенотрансфузії. Приблизно за 3 місяці до цього кіт уже отримував одну попередню ксенотрансфузію cFFP як лікування гемоабдомену (hemoabdomen). Кота, який раніше не виявляв неврологічних ознак, згодом було піддано евтаназії. Остаточний діагноз коагулопатії у кота не було встановлено, і розтин не проводився.

Вісім ксенотрансфузій cFFP, проведених без побічних ефектів, усі призвели до покращення лабораторних показників коагуляції та припинення клінічної кровотечі, якщо вона була наявна (таблиці 1 і 2). В однієї з котів, якій проводили ксенотрансфузію cFFP перед тонкоголковою аспірацією печінки, час коагуляції перевіряли на половині об'єму ксенотрансфузії (об'єм, отриманий на момент відбору зразка, 10 мл/кг), і спостерігали покращення PT, aPTT та R-часу. Решту трансфузії (ще 10 мл/кг) вводили без ускладнень. У жодної з котів, яким проводили ксенотрансфузію cFFP профілактично перед інвазивними процедурами, не виявлено ознак надмірної кровотечі під час або після процедури.

Двом котам також провели одноразові ксенотрансфузії еритроцитів (pRBCs) у собак, введених одночасно з ксенотрансфузіями cFFP через збіг небезпечної для життя анемії та відсутності доступу до продуктів крові, що містять еритроцити котів. У цих котів трансфузійних реакцій (TRs) не відзначено.

Один кіт отримав трансфузію кошачої FFP за 3 дні до ксенотрансфузії cFFP, тоді як інший кіт отримав трансфузію кошачої FFP за 12 год до ксенотрансфузії cFFP. Обидва коти мали поточні клінічні ознаки, пов'язані з коагулопатією, і їм було введено cFFP, оскільки подальші дози кошачої FFP були недоступні. Ознак TR не відзначено.

З восьми котів шестеро вижили до виписки з лікарні (75%). Четверо з цих шести котів (67%) були ще живі на момент написання цієї роботи (від 1 до 3 років від моменту cFFP

ТАБЛИЦЯ 2 Лабораторні показники до та після ксенотрансфузії свіжозамороженої плазми собак восьми котам.

Скорочення: aPTT, активований частковий тромбопластиновий час; PT, протромбіновий час; RI, референтний інтервал; R-time, час реакції за тромбоеластографією.

ксенотрансфузія). Подальша інформація щодо стану цих чотирьох котів була обмежена через захист даних, оскільки догляд було передано назад лікарям первинної ланки. Два коти не дожили до виписки з лікарні, і обох було піддано евтаназії (25%). Перший з них надійшов у пригніченому стані через 5 днів після ксенотрансфузії cFFP і згодом був підданий евтаназії. У цього кота було діагностовано первинний гіперальдостеронізм і плазмоклітинну пухлину селезінки; від подальших обстежень і лікування відмовилися, і клінічне погіршення, як підозрювали, було вторинним щодо патологічних процесів, а не наслідком ксенотрансфузії cFFP. Другий кіт спочатку був виписаний, але повернувся через 3 місяці до служби первинної допомоги поза робочими годинами лікарні з рецидивною коагулопатією. Цей кіт обговорювався раніше як єдиний випадок підозрюваної гострої TR, хоча він не відповідав специфічній TR згідно з визначеннями TRACS [21].

4 Обговорення

У цьому ретроспективному дослідженні серії клінічних випадків вивчали застосування ксенотрансфузій cFFP у критично хворих котів із коагулопатіями. Причини переливання плазми в усіх випадках у цьому дослідженні були подібними до тих, що повідомлялися раніше [10–12, 17, 23–27]. Це включає котів із відхиленнями показників гемостазу та клінічною кровотечею, а також котів із відхиленнями показників гемостазу, яким були потрібні інвазивні процедури.

У цьому дослідженні у чотирьох котів було запідозрено ДВЗ. Діагностика ДВЗ у пацієнтів-котів може бути складною, оскільки не існує визначених критеріїв [28]. Дослідження котів із сепсисом продемонстрували виражене подовження aPTT та нижчі концентрації протеїну C і антитромбіну з підвищеними D-димерами порівняно зі здоровими контрольними котами [28, 29]. Концентрації протеїну C та антитромбіну не вимірювалися індивідуально в цій популяції дослідження, що могло обмежити остаточний діагноз. Поряд зі зниженою активністю факторів згортання крові, усі четверо цих пацієнтів мали помірну тромбоцитопенію, що є поширеною знахідкою при ДВЗ [28].

Діагноз коагулопатії не був стандартизований і встановлювався або за подовженням часу згортання, або за відхиленнями, зареєстрованими в TEG, або за обома показниками. У гуманній медицині лікування FFP розглядають, коли час згортання перевищує верхню межу референтного інтервалу в 1,5 раза [20]. Це керівництво було застосовано в поточному дослідженні, у якому коти, яких лікували лише на підставі часу згортання, мали PT, aPTT або обидва показники, що перевищували верхню межу в 1,5 раза.

Обмеженням цього дослідження є використання аналізатора в'язкопружності TEG5 6s point-of-care. Хоча цей аналізатор був валідований для використання в собак, він ще не оцінювався для аналізу гемостазу в котів [30]. Нещодавні дослідження на котах були проведені для встановлення референтних інтервалів, але ці дослідження були обмежені використанням TEG 5000 і продемонстрували варіабельність референтних інтервалів для здорових котів залежно від часу зберігання цитрату та природи використовуваного аналізу. Аналізи з каоліном і тканинним фактором мали більш надійну відтворюваність порівняно з цитратними нативними аналізами [31–33].

У цьому дослідженні використовували час реакції TEG (R-час) з цитратним каоліном як активатором, оскільки вважалося, що це найбільш показово для виявлення дефіциту факторів згортання. В однієї кішки відбулася нормалізація часу згортання, але зберігався стійко аномальний R-час на TEG. В іншої кішки час згортання був нормальним, але R-час на TEG був виражено аномальним. Загалом чотири кішки показали покращення коагулопатії лише за даними TEG; у двох із цих кішок спостерігалося вирішення клінічної кровотечі після трансфузії cFFP, а в однієї не відзначалося значної кровотечі під час або після інвазивної процедури.

Використання ксенотрансфузії плазми собак для лікування коагулопатії в пацієнтів-котів було описано в одній статті та двох тезах, у всіх з яких не повідомлялося про побічні реакції після одноразової трансфузії1,2 [8]. Ксенотрансфузія cFFP вважалася необхідною в описаних тут випадках, оскільки плазма котів була недоступною, а лікування вважалося невідкладним. Ксенотрансфузія cFFP виявилася ефективною для покращення статусу коагуляції в котів із коагулопатією, у більшості випадків усуваючи клінічну кровотечу та покращуючи коагулопатію за показниками традиційних коагуляційних тестів і TEG.

Доза cFFP, використана в цьому дослідженні, не була стандартизована серед випадків і помітно вища, ніж раніше описано в літературі для пацієнтів-котів [11, 12]. Подовження часу згортання вважається таким, що виникає вторинно внаслідок зниження активності відповідного окремого фактора згортання нижче 30% [34]. За відсутності встановлених рекомендацій щодо дозування в котів і з огляду на те, що час згортання може подовжуватися, коли активність окремого фактора згортання падає нижче 30%, було зроблено висновок, що об'єми трансфузії, які перевищують 30% середнього об'єму крові котів (приблизно 18 мл/кг), будуть необхідні для досягнення адекватного заміщення факторів в умовах триваючої втрати або споживання.

Додатковою причиною вищої дози cFFP була стабілізація пацієнтів із тривалою клінічною кровотечею в рамках гемостатичної ресусцитації. У людей та собак вищу дозу застосовували для лікування коагулопатій, де доза 10–20 мл/кг, як припускають, підвищує рівень факторів згортання приблизно на 20% і, таким чином, покращує гемостатичну здатність [17, 23, 25]. Вищі дози, застосовані в цьому дослідженні, призвели до нормалізації результатів коагуляційних тестів, клінічної кровотечі або обох показників, залежно від клінічної картини кожної кішки. В однієї кішки час згортання оцінювали на середині призначеної дози ксенотрансфузії cFFP — 10 мл/кг. У цієї кішки спостерігалося покращення лабораторних показників із нормалізацією aPTT та R-часу, а також покращення PT, що могло б свідчити про достатність нижчої дози; однак коагуляційні тести не проводили для оцінки подальших змін після введення повної призначеної дози (20 мл/кг).

У цьому дослідженні cFFP вводили протягом 4–7 год. Протоколи для людей вимагають, щоб трансфузії були завершені протягом 4 год після вилучення продукту з холодильника, щоб зменшити ризик бактеріальної проліферації [35]. Однак нещодавні дані щодо плазми у собак свідчать, що цей запобіжний захід може бути невиправданим [36]. Логіка, що стояла за довшими тривалостями трансфузії в цьому дослідженні, могла бути зумовлена великими об'ємами необхідного продукту та занепокоєнням щодо перевантаження об'ємом.

Це дослідження продемонструвало підвищення концентрації загального білка в сироватці крові у котів, які отримували cFFP. Однак концентрацію загального білка в сироватці крові не вимірювали до та після кожної процедури трансфузії, і в одного кота спостерігалося зниження концентрації загального білка. Крім того, два коти одночасно отримували ксенотрансфузії pRBC у собак, і в деяких котів могла тривати кровотеча, що потенційно могло впливати на рівні білка в сироватці крові незалежно від введення cFFP. Це дослідження контрастує з попереднім дослідженням, у якому не спостерігалося зміни концентрації загального білка або альбуміну в сироватці крові у котів, які отримували FFP котів [11]. Однак дослідження у собак, які отримували плазму для лікування гіпоальбумінемії, показали статистичне підвищення концентрації альбуміну в сироватці крові після введення плазми собак, тому можливо, що це також стосується пацієнтів-котів [37]. Оскільки використовувалися більші дози, ніж раніше повідомлялося в літературі, вплив на концентрацію загального білка в сироватці крові міг бути посилений. Необхідність великих доз плазмових продуктів для підвищення концентрації загального білка була причиною, чому використання плазми для лікування гіпоальбумінемії вийшло з ужитку [10, 23, 25, 27].

Розвиток TRs (трансфузійних реакцій) після наступних ксенотрансфузій cFFP може бути зумовлений утворенням антитіл проти невеликої кількості залишкових маркерів поверхні еритроцитів, оскільки FFP може містити невелику кількість RBC (еритроцитів) або клітинних фрагментів [38]. Альтернативно, це може бути зумовлено реакцією гіперчутливості до альбуміну собак або інших білків плазми. У 1962 році анафілактичні реакції розвинулися у двох котів, які, за повідомленнями, отримували повторні ксенотрансфузії плазми собак, одна з яких загинула внаслідок цього [2, 8]. Це можна додатково екстраполювати як рекомендацію проти введення будь-якого іншого типу продуктів крові собак котам, які раніше отримували cFFP. Попередні повідомлення про TRs після повторних ксенотрансфузій RBC собак котам описувалися як тяжкі, небезпечні для життя, анафілактичні або гострі гемолітичні [2]. Ці реакції зазвичай не виникають раніше ніж через 4–6 днів після початкової ксенотрансфузії, але також повідомлялося про TRs протягом 24 год [2]. Нещодавня ретроспективна серія випадків, що описує ксенотрансфузію альбуміну сироватки собак котам, повідомила про розвиток респіраторних порушень протягом годин після введення. TRs підозрювалися у трьох котів, включаючи пов'язане з трансфузією серцеве перевантаження та пов'язану з трансфузією диспное [9].

Побічна подія, відзначена в кота, включеного до поточної серії, може не бути пов'язаною з ксенотрансфузією, оскільки неврологічні ознаки не є типовими для TR (transfusion reaction) і не описані в консенсусній заяві TRACS [21]. Можливо, що цей пацієнт зазнав гострого внутрішньочерепного крововиливу, пов'язаного з коагулопатією, а не TR. Однак це неможливо довести через відсутність післясмертного дослідження. З огляду на терміни виконання, коли в цього кота розвинулися неврологічні ознаки — через 2 год після початку ксенотрансфузії cFFP, — розумно припустити, що клінічне погіршення могло бути пов'язане з повторною ксенотрансфузією cFFP. Неврологічні ознаки не повідомлялися як побічні реакції на стандартні переливання крові у ветеринарній літературі; однак у нещодавній серії випадків, що описує використання ксенотрансфузій сироваткового альбуміну собак у котів, в одного випадку розвинулися можливі неврологічні ознаки, хоча це не могло бути підтверджено як остаточна TR [9]. Крім того, судоми та непритомність повідомлялися в людей у поєднанні з переливанням FFP та еритроцитарної маси (RBC), хоча причинно-наслідковий зв'язок не був встановлений [39]. Синдром оборотної церебральної вазоконстрикції, при якому сегментарне звуження мозкових артерій спричиняє сильний головний біль з іншими симптомами, такими як судоми, крововилив та ішемічний інсульт, також повідомлявся в людей, які отримували переливання еритроцитарної маси [40]. Більшість випадків одужують протягом 3 місяців, але приблизно 10% розвивають довготривалу інвалідність, причому стан є фатальним у невеликої частки [40]. Цей стан не повідомлявся як пов'язаний з переливанням плазми і не був продемонстрований у ветеринарних пацієнтів.

Дослідження мало численні обмеження, переважно через його ретроспективний характер. Було лише одне підозрюване у кота виникнення небажаної трансфузійної реакції (TR); однак кіт не виявляв клінічних ознак, узгоджених із гострою TR згідно з визначеннями TRACS для ідентифікації специфічних реакцій [21]. На підставі попередніх досліджень і описаного тут випадку повторних трансфузій слід уникати, а власників пацієнтів-котів слід належним чином поінформувати [2, 8]. У випадках анемії екстрені ксенотрансфузії еритроцитів (RBC) у собак можуть бути життєрятівними під час спроби знайти донора-кота. Те саме не обов'язково можна сказати про профілактичне введення ксенотрансфузій cFFP для процедур. Однак через обмежену доступність продуктів плазми котів у Сполученому Королівстві жодні альтернативні варіанти наразі не є придатними для цієї мети. Можливо, що три коти, які отримали профілактичну ксенотрансфузію cFFP перед процедурами, не потребували введення cFFP, незважаючи на лабораторні ознаки коагулопатії, і вони могли не розвинути клінічної кровотечі навіть без нормалізації клініко-патологічних показників. Потенційні ризики ксенотрансфузій слід ретельно зважувати в таких випадках поряд із рекомендацією, що подальших ксенотрансфузій (як cFFP, так і RBC) імовірно потрібно буде уникати в майбутньому.

Додатковим обмеженням цього дослідження була неможливість остаточно виключити певні відстрочені TR (transfusion reactions), такі як передача інфекційних захворювань, що передаються через кров, та відстрочені гемолітичні TR. Відстрочені реакції можуть проявлятися ознаками гіперчутливості III типу, якщо у котів розвинуться антитіла до білків плазми собак, хоча докази щодо відстрочених реакцій після ксенотрансфузії cFFP обмежені. Інфекційні захворювання, що передаються через кров, вважалися малоймовірними, оскільки cFFP була отримана з банку крові домашніх тварин із встановленими протоколами скринінгу та тестування. Якби патогени були присутні, вони мали б походження від собак, а не від котів, хоча певний збіг все ж існує. Нарешті, довгострокове спостереження було обмеженим.

За відомостями авторів, це перше ретроспективне дослідження, присвячене оцінці застосування ксенотрансфузії cFFP у котів. Ця серія додає доказів на підтримку одного клінічного випадку та двох попередніх тез, які свідчать, що застосування одноразової ксенотрансфузії cFFP є безпечним і ефективним для лікування коагулопатії у котів, коли FFP котів недоступна1,2 [8]. Однак необхідні проспективні дослідження для подальшої оцінки потреб у дозах плазми та їхньої безпеки. Застосування наступних ксенотрансфузій cFFP не може бути рекомендоване через раніше повідомлений ризик загрозливих для життя трансфузійних реакцій (TRs).

Внесок авторів

Tanvi A. Kamat: концептуалізація, методологія, курація даних, дослідження, написання – первинний рукопис, написання – рецензування та редагування, адміністрування проєкту. Cormac B. Dolan: концептуалізація, методологія, курація даних, дослідження, написання – первинний рукопис, написання – рецензування та редагування, адміністрування проєкту. Neus Elias Santo-Domingo: концептуалізація, методологія, курація даних, дослідження, супервізія, написання – первинний рукопис, написання – рецензування та редагування, адміністрування проєкту.

Заява про етику

Автори підтверджують, що етичні політики цього журналу, як зазначено на сторінці настанов для авторів, були дотримані. Етичного схвалення не вимагалося, оскільки це було ретроспективне дослідження.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Заява про доступність даних

Дані, що підтверджують результати цього дослідження, доступні в автора для листування за обґрунтованим запитом.

Примітки

• 1 Klainbart S, Oron L, Lenchner I, Aroch I, Kelmer E. Ксенотрансфузії від собак котам: серія з 9 клінічних випадків. Представлено на: International Veterinary Emergency and Critical Care Symposium; 18–22 вересня 2015; Вашингтон, округ Колумбія, США.
• 2 Lloyd-Bradley B, Letwin L, Shing H, Le Gal A, Sanchez FV. Спонтанний гемоабдомен (haemoabdomen) внаслідок екзокринної недостатності підшлункової залози (exocrine pancreatic insufficiency) у кота, пролікованого ксенотрансфузією пакованих еритроцитів (packed red blood cells) собак, свіжозамороженої плазми (fresh frozen plasma) собак та пероральною добавкою панкреатичних ферментів. Представлено на: The Small Animal Medicine Society Autumn Conference; 10 листопада 2023; Ворикшир, Велика Британія.
• 3 Sahara III, Sarstedt, Німеччина.
• 4 Insight QLabs Veterinary Coagulation Analyser, Woodley, Велика Британія.
• 5 TEG 6s, Haemonetics, Бостон, Массачусетс, США.

Література

1. D. Beeston, J. Charnock, and S. Cook, "Current Fluid and Blood Product Availability in Veterinary Setting: A Survey of UK Small Animal Practices," Journal of Small Animal Practice 61, no. 12 (2020): 738–743,

• 2. C. Bovens and T. Gruffydd-Jones, "Ксенотрансфузія крові собак котам: огляд літератури," Journal of Feline Medicine and Surgery 15, no. 2 (2013): 62–67, 1098612x12460530.
• 3. T. Weingram, H. Hayarok, and R. Hasharon, "Ксенотрансфузія крові собак коту," Israel Journal of Veterinary Medicine 69, no. 1 (2014): 50–52.
• 4. C. C. Euler, K. Raj, K. Mizukami, et al., "Ксенотрансфузія анемічним котам із проблемами сумісності крові: діагностичні лабораторні дослідження та перехресне типування до і після трансфузії," Veterinary Clinical Pathology 45, no. 2 (2016): 244–253,
• 5. L. Oron, Y. Bruchim, S. Klainbart, and E. Kelmer, "Ксенотрансфузія еритроцитарної маси собак та епінефрину під ультразвуковим контролем у лівий шлуночок тяжко анемічного кота під час серцево-легеневої реанімації," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 27, no. 2 (2017): 218–223,
• 6. A. Le Gal, E. K. Thomas, and K. R. Humm, "Ксенотрансфузія крові собак котам: огляд 49 випадків та їхніх результатів," Journal of Small Animal Practice 61, no. 3 (2020): 156–162, jsap.13096.
• 7. M. Elkin, N. Amichay-Menashe, G. Segev, et al., "Ретроспективне дослідження ксенотрансфузії крові собак порівняно з типуванням алотитрансфузії крові котів котам: показання, ефективність, обмеження та побічні ефекти," Journal of Feline Medicine and Surgery 25, no. 7 (2023): 1–10,
• 8. J. Hessler, L. E. Davis, and H. E. Dale, "Вплив повторних трансфузій крові собак котам," Small Animal Clinical Sciences 2 (1962): 684–687.
• 9. E. Sirabian, R. A. Walton, and A. E. Blong, "Ретроспективне дослідження ксенотрансфузії сироваткового альбуміну собак п'ятьом критично хворим котам," Frontiers in Veterinary Science 12 (2025): 1585988, fvets.2025.1585988.
• 10. E. M. Mazzaferro and T. Edwards, "Оновлення щодо терапії альбуміном при критичних станах," Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice 50, no. 6 (2020): 1289–1305, 07.005.
• 11. W. G. Lane and V. B. Sinnott-Stutzman, "Ретроспективна оцінка застосування свіжозамороженої плазми у 121 кота: 2009–2016," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 30, no. 5 (2020): 558–566, 1111/vec.12972.
• 12. E. T. Mansi, J. E. Waldrop, and E. B. Davidow, "Ретроспективна оцінка показань, безпеки та ефектів трансфузій свіжозамороженої плазми у 36 котів (2014–2018)," Journal of Feline Medicine and Surgery 22, no. 8 (2020): 696–704,
• 13. B. M. Muri, R. J. Schefer, and N. E. Sigrist, "Серійна оцінка гемостазу після гострої травми із застосуванням ротаційної тромбоеластометрії у котів," Veterinary and Comparative Orthopaedics and Traumatology 32, no. 04 (2019): 289–296, 1688986.
• 14. J. L. Peterson, C. G. Couto, and M. L. Wellman, "Гемостатичні розлади у котів: ретроспективне дослідження та огляд літератури," Journal of Veterinary Internal Medicine 9, no. 5 (1995): 298–303, https://doi.org/10.
• 15. M. Brooks and L. DeWilde, "Дефіцит фактора XII у котів. Compendium on Continuing Education for the Practising," Veterinarian-North American Edition 28, no. 2 (2006): 148–156.
• 16. M. T. Troxel, M. B. Brooks, and M. L. Esterline, "Вроджений дефіцит фактора XI у кота домашньої короткошерстої породи," Journal of the American Animal Hospital Association 38, no. 6 (2002): 549–553, 5326/0380549.
• 17. S. J. Snow, L. Ari Jutkowitz, and A. J. Brown, "Ретроспективне дослідження: тенденції трансфузії плазми у ветеринарній навчальній лікарні: 308 пацієнтів (1996–1998 та 2006–2008)," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 20, no. 4 (2010): 441–445, 4431.2010.00557.x.

• 18. E. Tinson, C. T. Talbot, and K. Humm, "Incidence of Acute Haemolysis in Cats Receiving Canine Packed Red Blood Cells (Xenotransfusions)," Journal of Feline Medicine and Surgery 24, no.12 (2022): e628–e635, https://
• 19. S. Taylor, E. Spada, M. B. Callan, et al., "2021 ISFM Consensus Guidelines on the Collection and Administration of Blood and Blood Products in Cats," Journal of Feline Medicine and Surgery 23, no. 5 (2021): 410–432,
• 20. G. Liumbruno, F. Bennardello, A. Lattanzio, P. Piccoli, and G. Rossetti, "Recommendations for the Transfusion of Plasma and Platelets," Blood Transfusion 7, no. 2 (2009): 132–150, 09.
• 21. E. B. Davidow, S. L. Blois, I. Goy-Thollot, et al., "Association of Veterinary Hematology and Transfusion Medicine (AVHTM) Transfusion Reaction Small AnimalConsensus Statement(TRACS). Part1: Definitions and Clinical Signs," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 31, no. 2 (2021): 141–166,
• 22. L. Palmer and L. Martin, "Traumatic Coagulopathy-Part 1: Pathophysiology and Diagnosis," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 24, no. 1 (2014): 63–74,
• 23. A. Iorio, M. Basileo, E. Marchesini, et al., "The Good Use of Plasma. A Critical Analysis of Five International Guidelines," Blood Transfusion 6, no. 1 (2008): 18–24.
• 24. I. Castellanos, C. G. Couto, and T. L. Gray, "Clinical Use of Blood Products in Cats: A Retrospective Study (1997–2000)," Journal of Veterinary Internal Medicine 18, no. 4 (2004): 529–532,
• 25. S. J. Stanworth, C. J. Hyde, and M. F. Murphy, "Evidence for Indications of Fresh Frozen Plasma," Transfusion Clinique et Biologique 14, no. 6 (2007): 551–556,
• 26. N. Elias Santo-Domingo and D. H. Lewis, "Indications for Use and Complications Associated With Canine Plasma Products in 170 Patients," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 31, no. 2 (2021): 263–268,
• 27. L. Allcock and S. Hagley, "Using Plasma Products in Small Animal Practice," In Practice 46, no. 6 (2024): 302–313, inpr.458.
• 28. M. A. Estrin, C. E. Wehausen, C. R. Lessen, and J. A. Lee, "Disseminated Intravascular Coagulation in Cats," Journal of Veterinary Internal Medicine 20, no. 6 (2006): 1334–1339, 2006.tb00747.x.
• 29. S. Klainbart, L. Agi, T. Bdolah-Abram, E. Kelmer, and I. Aroch, "Clinical, Laboratory, and Hemostatic Findings in Cats With Naturally Occurring Sepsis," Journal of the American Veterinary MedicalAssociation 251, no. 9 (2017): 1025–1034,
• 30. L. R. Wheeler, T. H. Edwards, J. A. Heinz, et al., "Comparison of Assessment of Coagulation in Healthy Dogs by the TEG 6s and TEG 5000 Viscoelastic Analyzers," Journal of Veterinary Diagnostic Investigation 34, no. 5 (2022): 780–788,
• 31. C. B. Marschner, C. R. Bjørnvad, A. T. Kristensen, and B. Wiinberg, "Thromboelastography Results on Citrated Whole Blood From Clinically Healthy Cats Depend on Modes of Activation," Acta Veterinaria Scandinavica 52, no. 1 (2010): 38,
• 32. D. J. Hall, J. E. Rush, A. M. deLaforcade, and S. P. Shaw, "Kaolin-Activated Thromboelastography in Echocardiographically Normal Cats," American Journal of Veterinary Research 73, no. 6 (2012): 775–778, https://
• 33. C. Engelen, A. Moritz, F. Barthel, and N. Bauer, "Preliminary Reference Intervals and the Impact of Citrate Storage Time for Thrombelastography in Cats Including Delta and the Velocity Curve," BMC Veterinary Research 13, no. 1 (2017): 366, 017-1278-y.

• 34. S. Ridley, B. Taylor, and K. Gunning, "Medical Management of Bleeding in Critically Ill Patients," Continuing Education in Anaesthesia, Critical Care & Pain 7, no. 4 (2007): 116–121, bjaceaccp/mkm023.
• 35. S. Brunskill, S. Thomas, E. Whitmore, et al., "What Is the Maximum Time That a Unit of Red Blood Cells Can Be Safely Left Out of Controlled Temperature Storage?," Transfusion Medicine Reviews 26, no. 3 (2012): 209.e3–223.e3,
• 36. I. Mesa-Sanchez, R. R. Ferreira, C. Blasi-Brugué, R. R. de Gopegui, and A. J. de Matos, "Evaluation of Bacterial Growth, Effects on Albumin, and Coagulation Factors in Canine Fresh Frozen Plasma Administered as Continuous Rate Infusion Exposed to Room Temperature for 12 Hours," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 33, no. 5 (2023): 534–539,
• 37. C. A.Culler, A. Balakrishnan, P. E. Yaxley, and J. Guillaumin, "Clinical Use of Cryopoor Plasma Continuous Rate Infusion in Critically Ill, Hypoalbuminemic Dogs," Journal of Veterinary Emergency and Critical Care 29, no. 3 (2019): 314–320,
• 38. B. Lambrecht, H. P. Spengler, F. Nauwelaers, U. Bauerfeind, H. Mohr, and T. H. Müller, "Flow Cytometric Assay for the Simultaneous Determination of Residual White Blood Cells, Red Blood Cells, and Plateletsin Fresh-Frozen Plasma: Validation and Two Years' Experience," Transfusion 49, no. 6 (2009): 1195–1204, 2008.02079.x.
• 39. P. Moncharmont, G. Barday, and H. Benamara, "Adverse Transfusion Reactions With Neurological Signs in Transfused Patients," Transfusion Clinique et Biologique 27, no. 2 (2020): 87–90, tracli.2020.01.006.
• 40. Z. Calic, C. Cappelen-Smith, and A. S. Zagami, "Reversible Cerebral Vasoconstriction Syndrome," Internal Medicine Journal 45, no. 6 (2015): 599–608,

Додаткова інформація

Додаткову допоміжну інформацію можна знайти онлайн у розділі «Допоміжна інформація».

Додатковий файл 1: vec70142-sup-0001-SupMat-File-1.pdf Додатковий файл 2: vec70142-sup-0002-SupMat-File-2.jpeg