Принципи та застосування терапевтичних вправ для дрібних тварин

Marti G. Drum, DVM, PhD^a , Denis J. Marcellin-Little, DEDVb,*, Michael S. Davis, DVM, PhD^c

КЛЮЧОВІ СЛОВА

• Терапевтичні вправи. Підводна бігова доріжка. Зміцнення. Пропріоцепція
• Рівновага. Витривалість

КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ

• Терапевтичні вправи для збільшення активного обсягу рухів (active ROM), сили, витривалості, швидкості та пропріоцепції є наріжним каменем програм реабілітації та кондиціонування.
• Програми терапевтичних вправ, що використовуються для реабілітації, розроблені так, щоб повернути травмовані та дисфункціональні кінцівки до рівня, порівнянного з неураженими кінцівками, починаючи з низькорівневих навантажень і прогресуючи до вищорівневих.
• Програми терапевтичних вправ слід розробляти так, щоб усі залучені тканини отримували навантаження для зміцнення, але не настільки швидко, щоб це призводило до ускладнень і пошкодження тканин.
• Різноманітність є необхідною, щоб запобігти нудьзі власника та пацієнта й забезпечити належне прогресування навантаження та адаптації тканин.
• Програми вправ, що використовуються для кондиціонування, підвищують силу та фізичну підготовленість усіх кінцівок. Вони адаптовані до видів діяльності, які, як очікується, виконуватиме пацієнт.

Терапевтичні вправи є наріжним каменем реабілітації та використовуються для покращення активного обсягу рухів у суглобах (range of motion, ROM), покращення опороздатності та використання кінцівки, нарощування сили й м'язової маси, а також підвищення тренованості (витривалості, швидкості тощо). Кожен випадок є унікальним з огляду на хронічність, тип ушкодження, сигнамент і темперамент пацієнта, комплаєнс власника та рівень необхідного функціонального відновлення. Наприклад, службова німецька вівчарка військового або поліцейського призначення повинна повернутися до значно вищого рівня працездатності, ніж німецька вівчарка-компаньйон для родини. Крім того, терапевтичні

^a Кафедра клінічних наук дрібних тварин, Коледж ветеринарної медицини, Університет Теннессі, 2407 River Drive, Ноксвілл, TN 37996, США; ^b Кафедра клінічних наук, Коледж ветеринарної медицини, Університет штату Північна Кароліна, NCSU CVM VHC #2563, 1052 William Moore Drive, Ролі, NC 27607–4065, США; ^c Кафедра фізіологічних наук, Центр ветеринарних наук про здоров'я, Університет штату Оклахома, 264 McElroy Hall, Стіллвотер, OK 74078, США. Фізичні вправи є необхідними для часткового повернення до роботи або виступів. Наприклад, собака, який виступає в аджиліті, може бути здатним повернутися до змагань, але на нижчому рівні, що вимагає меншої висоти стрибків, меншої кількості перешкод тощо.

ТИПИ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Загалом, вправи поділяються на вправи із замкненим кінематичним ланцюгом (closed kinetic chain) та вправи з відкритим кінематичним ланцюгом (open kinetic chain). Вправи із замкненим ланцюгом зазвичай є вправами з осьовим навантаженням (weight-bearing), які вимагають одночасного скорочення кількох груп м'язів, тоді як кінцівки залишаються в контакті із землею. Вправи з відкритим ланцюгом — це цілеспрямовані вправи, під час яких лапа має період без осьового навантаження (non–weight-bearing), наприклад, вправа «потиснути руку» (shake hands) для згинання ліктя (elbow flexion) та розгинання плеча (shoulder extension). Вважається, що вправи із замкненим ланцюгом, такі як стрибки або підйом, мають кращі функціональні переваги, ніж вправи з відкритим ланцюгом.1 Вправи із замкненим ланцюгом також можна поєднувати з пропріоцептивними вправами (proprioceptive exercises), наприклад, виконуючи дії на Physioroll (FitBALL Peanut, Ball Dynamics International, Longmont, CO, USA) (стояння, перехід із сидячого положення в стояче, бічні нахили тощо), що додатково посилює нейром'язову перепідготовку (neuromuscular re-education) та активацію м'язів кору (core muscle activation). Інший спосіб класифікації вправ — за їхньою метою, наприклад, вправи, спрямовані на покращення рухливості суглобів (joint motion), пропріоцептивні, силові та на витривалість (strength and endurance), на стабільність кору (core stability) та швидкісні вправи (speed exercises). Багато вправ є комбінованими (combination exercises), оскільки вони одночасно досягають кількох цілей.

Хоча тренування сили та витривалості є важливими для будь-якого режиму фізичних вправ, програми вправ повинні зосереджуватися на функціональних цілях. Наприклад, витривалість є ключовою для мисливських та пошукових собак, тоді як сила та вибуховість є ключовими для бігових змагань та курсингу. Силові вправи виконуються з максимальним або близьким до максимального скороченням м'язів, з відносно невеликою кількістю повторень, що з часом призводить до гіпертрофії м'язів. На відміну від цього, вправи на витривалість — це ті, що виконуються з повторюваними скороченнями протягом тривалого часу, з відносно невеликим навантаженням на м'яз. На відміну від силового тренування, аеробна здатність (але не діаметр м'язових волокон) зростає під час занять на витривалість. Хоча більшість випадків зниження ваги є результатом коригування раціону, фізичні вправи, і особливо низькоінтенсивні вправи тривалої дії, повинні бути ключовим компонентом програм зниження ваги для запобігання втраті худої м'язової маси внаслідок обмеження калорій.

Стабільність корпусу (core stability) охоплює черевну стінку (abdominal wall), тазове дно (pelvic floor), діафрагму (diaphragm) і нижню частину спини (lower back). Важливість сильних м'язів корпусу (core body muscles) підкреслюється в реабілітації та тренуванні людей і набула популярності в спортивному тренуванні собак. Сильні м'язи корпусу полегшують виконання багатьох фізичних навантажень, однак досі залишається довести, що програми зміцнення корпусу запобігають травмам.

Швидкісні вправи важливі у завершальних фазах протоколу вправ, і ці фази не повинні відбуватися раніше, ніж відбудеться адекватне загоєння тканин, відновлення м'язової сили та витривалості, щоб запобігти можливій травмі або повторній травмі. Рисцювання, біг та біг на біговій доріжці — усі ці методи дозволяють підвищити швидкість у собак. Інтервальне тренування — це переривчаста форма активності, що включає короткі періоди відпочинку між повторюваними вправами. Інтервали дуже корисні у швидкісному тренуванні, де використовується майже максимальне зусилля, за яким слідує менш інтенсивне зусилля. Потім повторення вправ високої/низької інтенсивності повторюються та збільшуються в міру переносимості. Іншою стратегією є пірамідальний підхід, або підхід «наростання/спадання», особливо при розробці програм на основі бігової доріжки.

Пліометрика, або вибухове стрибкове тренування, вимагає різноманітних стрибків на місці без кроку для генерування серійних стрибків. Простіше кажучи, пліометрика спричиняє швидке розтягнення м'яза з негайним наступним скороченням групи м'язів під час динамічної активності.2 Пліометрика значно збільшує навантаження на м'яз, сприяючи підвищенню сили та потужності. Це відбувається шляхом досягнення вищого активного стану м'яза перед скороченням та потенціювання активації м'яза через рефлекс розтягнення.2 Таким чином, пліометрику зазвичай вважають засобом підвищення потужності та швидкості. Слід бути обережним при призначенні пліометрики, оскільки стрибки з висоти (drop jumping) генерують навантаження до 10 разів більше маси тіла в людей. Збільшення навантажень, що генеруються під час стрибків у собак, невідоме. На жаль, пліометрику може бути складно розробити для більшості собак, але часто пацієнти, які отримують користь від пліометрики, є добре тренованими і тому їх легше тренувати (Рис. 1).

Приклади вправ, які зазвичай використовуються в програмах терапевтичних вправ, включають перенесення ваги та роботу над рівновагою, цілеспрямовані вправи на зміцнення м'язів кора (core), підйом по сходах, вправи «сидіти-вставати», заняття на біговій доріжці з опором або роботою під нахилом, «танці» (для активності задніх кінцівок), рейки Cavaletti (Medium Cavaletti, Affordable Agility, Bloomfield, NY, USA), контрольовані ігри з м'ячем та іграшками (апорт або перетягування), вправи на підводній біговій доріжці (underwater treadmill, UWTM) та плавання. Це скорочений перелік, оскільки конкретні вправи обмежуються лише уявою терапевта. У фізичній терапії людини використовується понад 400 терапевтичних вправ. Під час розробки протоколу вправ для пацієнта найважливішим фактором є визначення проблем і обмежень пацієнта. Ці обмеження можуть бути наслідком хірургічної процедури, болю або слабкості певної групи м'язів, обмежень суглобів, рівня фізичної підготовки пацієнта і часто, найсуттєвіше, рівня мотивації пацієнта. Рекомендується регулярно повторно оцінювати пацієнта, щоб оцінити адаптації, які відбуваються під час реабілітації, та визначити відповідну швидкість прогресування. Крім того, слід регулярно контролювати виконання домашніх вправ, щоб переконатися, що клієнт дотримується правильної форми та техніки.

ОСОБЛИВІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ПІД ЧАС ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

Надійне зчеплення з поверхнею для запобігання ковзанню є надзвичайно важливим для будь-якої програми фізичних вправ, особливо для ослаблених пацієнтів або під час високоінтенсивних навантажень. Важливо мати достатньо простору для виконання вправ із якомога меншим відволіканням уваги, особливо в клініці, де інші собаки можуть відволікати пацієнтів.

Рис. 1. Пліометрична вправа з використанням багаторазових стрибків для створення пружної активності. Зображення A–D наведено послідовно, відповідно до виконання вправи пацієнтом.

Розпізнавання втоми є ще одним важливим елементом розробки програм фізичних вправ. Відмова виконувати конкретне завдання, погане виконання завдання, вокалізація (скиглення, гавкіт або навіть гарчання чи клацання зубами), тремтіння кінцівок та посилення кульгавості є деякими ознаками втоми та/або болю, які сигналізували б про завершення конкретного підходу вправ. Однак короткий відпочинок тривалістю 2–3 хвилини може бути всім необхідним для активних пацієнтів. Втома може бути спричинена або недостатністю енергії, або гіпертермією, тому особливу увагу слід приділяти частоті дихання під час високоінтенсивних навантажень, таких як плавання або біг на біговій доріжці, коли швидкість метаболічного теплоутворення може перевищувати здатність собаки розсіювати це тепло. Крім того, у спортивних собак, які зазнали значної втрати фізичної форми через тривалу бездіяльність, або в пацієнтів з ожирінням розсіювання метаболічного тепла може бути особливо порушеним, і гіпервентиляція часто є найранішим індикатором втоми.