Порівняння індексу Insall–Salvati та його модифікації у здорових собак чотирьох різних груп за масою тіла

Mehmet K. Ocal¹ Deniz Seyrek-Intas² Soner Cagatay²

Vet Comp Orthop Traumatol 2020;33:110–115.

Анотація Мета Дослідження мало на меті зафіксувати значення індексу Insall-Salvati (IS) та його модифікації у собак, розподілених на чотири різні групи за масою тіла, а також визначити, чи впливає на ці значення індексу стать.

Дизайн дослідження. Отримано білатеральні медіолатеральні рентгенограми 86 собак. Собак було розподілено на чотири різні групи за масою тіла: малі, середні, великі та гігантські. На рентгенограмах вимірювали довжину колінної чашечки (patellar length, PL), довжини каудальної та краніальної зв'язок колінної чашечки (caudal and cranial patellar ligament lengths, LLca та LLcr), кут колінного суглоба (stifle angle) та накладання стегнових виростків (superimposition of the femoral condyles). Індекс IS та його модифікацію (LLcr:PL) обчислювали шляхом ділення LLca або LLcr на PL відповідно. Для статистичного аналізу використовували кореляційний тест Спірмена (Spearman's correlation test) та дисперсійний аналіз (analysis of variance).

Результати Стать собаки та наявність ентезофітів на верхівці колінної чашечки були двома впливовими факторами для значень IS та LLcr:PL. Середні значення IS становили 1,60 0,28 у дрібних собак, 1,73 0,27 у середніх собак, 1,82 0,21 у великих собак і 1,97 0,13 у гігантських собак. Середні значення LLcr:PL для тих самих груп становили 2,05 0,23, 2,13 0,19, 2,23 0,21 та 2,27 0,16 відповідно.

Висновок Референтні інтервали для індексу IS становили від 1,04 до 2,16 у дрібних собак, від 1,19 до 2,27 у середніх собак, від 1,40 до 2,24 у великих собак і від 1,71 до 2,23 у гігантських собак. Референтні інтервали для індексу LLcr:PL становили від 1,59 до 2,51 у дрібних собак, від 1,75 до 2,51 у середніх собак, від 1,81 до 2,65 у великих собак і від 1,95 до 2,59 у гігантських собак. Собаки зі значеннями, що перевищують ці референтні інтервали, мають patella alta, а ті, у яких значення нижчі за ці інтервали, мають patella baja.

Ключові слова

• ► собаки
• ► індекс Insall–Salvati
• ► вивих колінної чашки (patellar luxation)

Вступ

Вивих колінної чашки діагностують як у великих, так і в малих собак, причому частота медіального вивиху зростає у великих собак.1–⁷ Вважається, що одним із причинних чинників медіального вивиху колінної чашки є висока позиція колінної чашки (patella alta),8–¹⁰ тоді як латеральний вивих колінної чашки пов'язаний із низькою позицією колінної чашки (patella baja).⁸

Insall-Salvati (IS) — один із індексів, що використовуються для вимірювання проксимодистального положення колінної чашки (patella) та виявлення високого стояння колінної чашки (patella alta) і низького стояння колінної чашки (patella baja) на бічних рентгенограмах колінних суглобів (stifle joints). Індекс IS розраховується шляхом ділення довжини зв'язки колінної чашки (patellar ligament) на довжину колінної чашки (patellar length, PL).¹¹ Каудальна довжина зв'язки колінної чашки (caudal patellar ligament length, LLca) вимірюється між верхівкою колінної чашки (apex of the patella) та місцем прикріплення на горбистості великогомілкової кістки (tibial tuberosity) з невеликою вирізкою вздовж каудального краю зв'язки.⁹ Однак вирізку не завжди вдається визначити, оскільки варіації горбистості великогомілкової кістки12–¹⁴ та гребеня великогомілкової кістки15,16 є поширеними між отримано 24 грудня 2019 р. прийнято після ревізії 1 жовтня 2019 р. опубліковано онлайн 22 листопада 2019 р.

¹Кафедра анатомії, факультет ветеринарної медицини, Близькосхідний університет, Нікосія, Кіпр

²Кафедра хірургії, факультет ветеринарної медицини, Близькосхідний університет, Нікосія, Кіпр порід собак. Тому довжину краніальної зв'язки (cranial ligament length, LLcr) вимірюють від початку на верхівці колінної чашечки (apex of the patella) до проксимального поширення гребеня великогомілкової кістки (tibial crest)8,17 у модифікації індексу IS. Індекс IS та його модифікація довели свою придатність для собак.8–10,18–²⁰ Повідомлялося, що індекс IS не залежить від маси тіла (body weight, BW) та віку, але значення індексу мають тенденцію до вищих показників у важчих собак.¹⁸ В іншому дослідженні середнє значення індексу при медіальному вивиху колінної чашечки (medial patellar luxation) було зареєстровано вищим у собак ^>11 кг (1,70) порівняно з собаками ^<11 кг (1,45).¹⁹ Було висловлено припущення, що дослідження можуть бути корисними для реєстрації референтних діапазонів індексу IS для собак дрібних порід.¹⁹ Собаки-самці зазвичай важчі за самок, але вплив статі на індекс IS не є з'ясованим. Повідомлялося, що собаки-самці мають більші значення IS, ніж самки, у положенні з каудальним кутом колінного суглоба (stifle angle) 97°, але цей ефект не був виявлений у положеннях з більшими кутами колінного суглоба.¹⁸ У цьому контексті метою дослідження було зареєструвати значення IS та LLcr:PL у собак, що належать до чотирьох різних вагових груп, і визначити, чи впливала стать на значення IS та LLcr:PL.

Матеріали та методи

Матеріали

Медіолатеральні рентгенограми були отримані білатерально з кутом колінного суглоба 90° від 86 собак, які не мали кульгавості або історії ортопедичних проблем і не виявляли жодних рентгенографічних ознак захворювання колінного суглоба. Собаки також були вільні від клінічно виражених захворювань схрещених зв'язок (cruciate ligament) або захворювань наколінка. Мінімальний вік собак становив 8 місяців. Це дослідження було схвалено нашим Інституційним комітетом з етики, і було отримано письмову інформовану згоду від власників.

Собак було розподілено на чотири групи відповідно до їхньої маси тіла, як описано в попередньому дослідженні⁵; маса дрібних собак становила менше ніж 9,1 кг, середніх — від 9,1 до 18,2 кг, великих — від 18,3 до 36,4 кг, а гігантських — понад 36,4 кг.

Вимірювання

Для отримання зображень і вимірювань використовували цифрову рентгенографію з відповідним програмним забезпеченням (HF-525Plus VET; Digital Vet X-ray System, EcoRay Co. Ltd., Gwangju, Korea). З зображень вимірювали PL, довжини зв'язок (довжина каудальної зв'язки та довжина краніальної зв'язки) і кут колінного суглоба. PL визначали шляхом вимірювання найдовшого вертикального розміру наколінка9,10,18–²⁰, а дослідники екстраполювали для визначення верхівки наколінка, виключаючи ентезофіт. Ентезофіти не включали у вимірювання PL і довжини зв'язок⁸ (►Fig. 1). LLca визначали шляхом вимірювання каудального аспекту від початку на верхівці наколінка до місця прикріплення на горбистості великогомілкової кістки, як описано раніше.9,10,18–²⁰ Довжину краніальної зв'язки (LLcr) вимірювали від початку на верхівці наколінка до проксимальної межі гребеня великогомілкової кістки⁸ (►Fig. 2). Значення IS та LLcr:PL обчислювали шляхом ділення LLca або LLcr на PL відповідно.

Рис. 1 Довжина наколінка (patellar length, PL) колінного суглоба з ентезофітом.

Рис. 2. Бокова рентгенографія колінного суглоба (stifle joint), що показує, як отримували відстань накладання стегнових виростків (femoral condyles, FCD), довжину наколінка (patellar length, PL), довжину каудальної зв'язки (caudal ligament, LLca) та довжину краніальної зв'язки (cranial ligament, LLcr).

Для вимірювання кута колінного суглоба дистальну стегнову та проксимальну великогомілкову осі визначали на латеральних рентгенограмах колінного суглоба, які не містили всієї стегнової кістки та великогомілкових кісток, згідно з попереднім повідомленням.⁸ Стегнову вісь визначали як лінію, що з'єднує середини двох паралельних ліній між періостальними частинами кортексу стегнової кістки на певній відстані: перша паралельна лінія являла собою довжину стегнового виростка від проксимальної точки блоку, а друга паралельна лінія була на 20 мм далі від цієї точки. Великогомілкову вісь визначали як лінію, що з'єднує краніальну точку медіального плато великогомілкової кістки із серединою лінії на відстані, що вдвічі перевищує довжину плато великогомілкової кістки від краніальної

Рис. 3 Вимірювання кута колінного суглоба (stifle angle, SA), що показує довжину стегнового виростка (femoral condyle length, FCL), вісь стегнової кістки (femoral axis, FA), ширину плато великогомілкової кістки (tibial plateau width, PTW) та вісь великогомілкової кістки (tibial axis, TA).

точка медіального плато великогомілкової кістки. Кут колінного суглоба вимірювали між стегновою та великогомілковою осями (►Fig. 3).

Накладання стегнових виростків (femoral condyles) також вимірювали як найбільшу відстань між латеральним і медіальним виростками (►Fig. 2). Два дослідники (DSI та SC) виконали всі вимірювання за консенсусом щодо розміщення орієнтирів.

Статистичний аналіз

Статистичний аналіз виконували за допомогою програмного забезпечення (SPSS Inc., версія 20.0 для Windows, Каліфорнія, Сполучені Штати). Нормальність розподілу змінних оцінювали за допомогою одновибіркового тесту Шапіро–Вілка. Дані подано як середні значення ± стандартні відхилення (95% довірчі інтервали). Відтворюваність вимірювань підтверджували шляхом повторення кожного вимірювання 10 разів у двох випадково відібраних собак, в однієї з яких були двобічні ентезофіти, а інша була вільна від ентезофітів. Дані, зібрані в результаті цих вимірювань, об'єднували, і для кожного набору даних обчислювали коефіцієнт варіації.

Для порівняння віку та маси тіла собак між тими, що мали двобічні ентезофіти, і тими, що були вільні від ентезофітів, використовували незалежний двовибірковий t-критерій.

Однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) використовували для порівняння PL, довжин зв'язок, значень IS та значень LLcr:PL між малими, середніми, великими та гігантськими собаками. Тести Бонферроні та Даннетта застосовували як апостеріорні порівняння залежно від нормального або скошеного розподілу змінних. ANOVA також використовували для перевірки впливу кінцівки (ліва/права), наявності ентезофітів та статі на значення IS і LLcr:PL серед даних від 172 колінних суглобів.

Зв'язки між віком, суперпозицією стегнових виростків (femoral condyles), кутом колінного суглоба (stifle angle), PL, довжинами зв'язок, значеннями IS та значеннями LLcr:PL визначали за допомогою кореляційного тесту Спірмена. Також було застосовано лінійний регресійний аналіз між індексами та масою тіла (BW) собак. Рівень значущості для всіх аналізів встановлювали на рівні p^< 0.05.

Результати

Собаки та відтворюваність вимірювань

Загалом у дослідженні використано 86 собак із 21 різної породи, зокрема метисів (n=13), німецьких короткошерстих пойнтерів (n=9), пекінесів (n=9), тер'єрів (n=9), золотистих ретриверів (n=8), лабрадор-ретриверів (n=7), німецьких вівчарок (n=5), ротвейлерів (n=4), кокер-спанієлів (n=3), біглів (n=2), кавалер-кінг-чарльз-спанієлів (n=2), аргентинських догів (n=2), маламутів (n=2), пітбуль-тер'єрів (n=2), мопсів (n=2), сетерів (n=2) та по одному представнику анатолійської вівчарки, чихуахуа, такси, мініатюрного пуделя й мініатюрного пінчера. Собак розподілили на чотири групи за їхньою масою тіла, деякі характеристики груп наведено в ►Таблиці 1. Кількість самців (n=46) була більшою, ніж кількість самиць (n=30), стерилізованих самиць (n=6) та кастрованих самців (n=4).

Виїмка в місці прикріплення LLca на горбистості великогомілкової кістки була виявлена у 65 з 172 кінцівок.

Найвищий коефіцієнт варіації становив 2,61% для LLca з правого боку, а найменший коефіцієнт варіації становив 0,80% для PL на лівій кінцівці з ентезофітом. Найвищий коефіцієнт варіації становив 4,29% для LLca з лівого боку, а найменший коефіцієнт варіації становив 0,46% для LLcr на лівій кінцівці без ентезофітів.

Оцінка кінцівок з ентезофітами та без них

Ентезофіти вимірювали на верхівці наколінка однобічно у 9/86 собак та двобічно у 49/86 собак. Решта 28 собак були вільні від ентезофітів. Стать

Таблиця 1. Деякі описові характеристики собак у різних групах за масою тіла

Скорочення: CM — кастрований самець; F — самиця; M — самець; SF — стерилізована самиця.

Розподіл собак із двобічними ентезофітами (26/49 самців, 18/49 самиць, 2/49 кастрованих самців і 3/49 стерилізованих самиць) був подібним до розподілу за статтю собак, вільних від ентезофітів (13/28 самців, 10/28 самиць, 2/28 кастрованих самців і 3/28 стерилізованих самиць). Собаки з двобічними ентезофітами були важчими, ніж собаки з кінцівкою, вільною від ентезофітів, — 24,3 ± 12,6 та 16,7 ± 9,79 кг відповідно (p ^< 0,001). Частки собак із двобічними ентезофітами становили 11/24 у дрібних собак, 6/13 у середніх собак, 24/40 у великих собак і 8/9 у гігантських собак.

Оцінка факторів, що впливають на показники

Оцінено дані 172 рентгенограм колінного суглоба (stifle) від 86 собак. Сторону кінцівки не визначено як значущий чинник для значень IS або LLcr:PL (p ^> 0,05), тоді як наявність ентезофітів мала вплив на значення IS (p^< 0,001) та LLcr:PL (p^< 0,001). Середні значення IS становили 1,85 0,23 (1,81–1,90) та 1,62 0,24 (1,56–1,68) у кінцівках з ентезофітами (n¼ 107) та без ентезофітів (n¼ 65) відповідно. Середні значення LLcr:PL становили 2,24 0,21 (2,20–2,28) та 2,05 0,20 (2,00–2,10) у кінцівках з ентезофітами та без ентезофітів відповідно. Також встановлено, що стать є чинником, який впливає на значення IS (p¼ 0,023) та LLcr:PL (p¼ 0,001). Виявлено значущу різницю як для IS (p¼ 0,029), так і для LLcr:PL (p¼ 0,001) між собаками чоловічої та жіночої статі, але не між кастрованими та стерилізованими собаками. Середні значення IS становили 1,81 0,24 (1,76–1,86) у самців (n¼ 46) та 1,69 0,28 (1,62–1,76) у самок (n ¼ 30). Середні значення LLcr:PL становили 2,22 0,21 (2,18–2,27) у самців та 2,08 0,23 (2,02–2,14) у самок.

Під час розгляду накладання латерального (lateral) та медіального (medial) виростків стегнових кісток (femora) середня відстань між виростками становила 2,78 ± 1,85 мм (2,50–3,05 мм), а середній каудальний кут колінного суглоба (caudal stifle angle) — 79,7 ± 15,1° (77,4–82,0°).

Зв'язки між індексами та змінними

Згідно з кореляційним аналізом 172 колінних суглобів, значення IS мали зв'язок з LLca (r ¼ 0,688, p ^< 0,001), LLcr (r ¼ 0,607, p ^< 0,001), PL (r ¼ 0,380, p ^< 0,001), а LLcr:PL мав зв'язок з LLca (r ¼ 0,529, p ^< 0,001), LLcr (r ¼ 0,562, p ^< 0,001), PL (r ¼ 0,269, p ^< 0,001). Вік також мав зв'язок зі значенням LLcr:PL (r ¼–0,230, p ¼ 0,002), але не зі значенням IS (r ¼ 0,077, p ¼ 0,313) (►Таблиця 2).

Наявність ентезофітів впливала на значення IS у собак середнього (p = 0.008) та великого (p ^< 0.001) розмірів і впливала на значення LLcr:PL у собак середнього (p = 0.005), великого (p ^< 0.001) та гігантського (p = 0.001) розмірів. Утворення ентезофітів не мало впливу на значення IS (p = 0.051) та LLcr:PL (p = 0.142) у собак малого розміру.

Аналіз лінійної регресії показує, що маса тіла (BW) пов'язана з індексом симетрії (IS) (R ^{2 ¼} 0.246; p ^< 0.001) та співвідношенням LLcr:PL (R ^{2 ¼} 0.151; p ^< 0.001). Рівняння регресії мало вигляд IS ¼ 1.536 þ 0.011BW та LLcr:PL ¼ 2.015 þ 0.007BW.

Порівняльні індекси між ваговими групами

Вік, кут колінного суглоба та відстань між латеральним і медіальним виростками стегнових кісток (femora) достовірно не відрізнялися між групами (p ^> 0,05), тоді як значення PL, LLca, LLcr, IS та LLcr:PL достовірно відрізнялися між групами (►Таблиця 3). Середнє значення IS у групі малих собак було нижчим порівняно зі значеннями груп великих і гігантських собак, але подібним до значення групи середніх собак. Середнє значення IS у групі середніх собак достовірно відрізнялося лише від середнього значення групи гігантських собак, але було подібним до значень груп малих і великих собак. Середнє значення LLcr:PL у групі малих собак достовірно відрізнялося від середніх значень груп великих і гігантських собак, але було подібним до значення групи середніх собак. Середнє значення LLcr:PL у групі середніх собак було подібним до значень інших вагових груп. Референтні інтервали (середнє ± 2 стандартні відхилення) становили від 1,04 до 2,16 для значення IS та від 1,59 до 2,51 для значення LLcr:PL у малих собак. Нормальні положення наколінка (patella) для значень IS та LLcr:PL становили від 1,19 до 2,27 та від 1,75 до 2,51 відповідно у середніх собак; від 1,40 до 2,24 та від 1,81 до 2,65 відповідно у великих собак; та від 1,71 до 2,23 і від 1,95 до 2,59 відповідно у гігантських собак.

Обговорення

Результати дослідження показали, що довжина зв'язки більша за PL у великих і гігантських собак, що зумовило вищі значення IS та LLcr:PL. Крім того, стать і наявність ентезофітів на верхівці наколінка були двома впливовими чинниками для IS та LLcr:PL. Тому вищі значення IS та LLcr:PL слід вважати нормою у великих і гігантських собак чоловічої статі, які мають ентезофіти на верхівці наколінка.

Внутрішньо- або міжспостерігацька повторюваність вимірювань є ключовим фактором у морфометричних дослідженнях, а коефіцієнт варіації є одним із засобів контролю якості вимірювань для внутрішньоспостерігацької повторюваності. Повідомляється, що значення PL, LLca, LLcr, IS та LLcr:PL є повторюваними вимірюваннями в

Таблиця 2. Кореляція Спірмена між показниками, віком, кутом колінного суглоба, відстанню між стегновими виростками та довжинами зв'язок

Скорочення: FCD, відстань між латеральним і медіальним виростками; IS, індекс Insall-Salvati; LLca, довжина каудальної зв'язки (caudal ligament); LLcr, довжина краніальної зв'язки (cranial ligament); LLcr:PL, модифікація індексу; PL, довжина наколінка; SA, кут колінного суглоба (stifle angle). a p ^< 0.001. b p ^< 0.01, NS, не значущий.

Таблиця 3. Порівняння довжини колінної чашечки, довжин зв'язок та індексів тазових кінцівок собак у чотирьох різних групах за масою тіла

Скорочення: ANOVA, дисперсійний аналіз; CIs, 95% довірчі інтервали; IS, індекс Insall-Salvati; LLca, довжина каудальної зв'язки (caudal ligament); LLcr, довжина краніальної зв'язки (cranial ligament); LLcr:PL, модифікація індексу Insall-Salvati; PL, довжина наколінка (patellar length); SD, стандартне відхилення.

Примітка: Різні надрядкові літери в одному стовпці наведено там, де виявлено значущі відмінності (p ^< 0.05) за допомогою post hoc порівнянь між породами методом ANOVA.

собак.8,18,20 Ці результати також були підтверджені в поточному дослідженні, оскільки найвищий коефіцієнт варіації був виявлений для LLca на кінцівках з ентезофітом і без нього. Виріз у місці прикріплення LLca на горбистості великогомілкової кістки був визначений у 38% кінцівок. Отже, складність визначення точки прикріплення LLca на горбистості великогомілкової кістки може зумовлювати вищий коефіцієнт варіації довжини LLca.

Ентезофіти — це явище, пов'язане із системними розладами або механічними чинниками в людей. Вони частіше трапляються зі збільшенням віку та в осіб чоловічої статі.21,22 Маса тіла мала вплив на формування ентезофітів, і собаки з двобічними ентезофітами були важчими, ніж собаки з кінцівкою без ентезофітів. Ентезофіти можуть виникати внаслідок механічного навантаження у великих і гігантських порід, оскільки велика маса тіла (BW) могла спричинити перевантаження розгинального механізму колінного суглоба.

Порівняно з кінцівками без ентезофітів, кінцівки з ентезофітами мали вищі значення IS у собак середніх і великих порід та вищі значення LLcr:PL у собак середніх, великих і гігантських порід, незважаючи на виключення ентезофіта з вимірювань як довжини наколінка, так і довжини зв'язки. Ці утворення не мали впливу на жоден з індексів у собак дрібних порід. Отже, ентезофіти слід враховувати під час оцінки положення наколінка в собак, за винятком собак масою 9 кг.

Повідомлялося, що значення IS є вищим у самців з кутом колінного суглоба (stifle angle) 97° порівняно з самками з кутом колінного суглоба 97°, але не при кутах колінного суглоба 139 або 126°.¹⁸ Наші результати підтвердили ці дані, оскільки у самців були вищі значення IS та LLcr:PL у положенні 79,7 15,1° середнього кута колінного суглоба. Породові відмінності та маса тіла були запропоновані як два чинники хибно низького значення індексу при більшому куті колінного суглоба.¹⁸ Обидва значення індексів у кастрованих самців та стерилізованих самок достовірно не відрізнялися від цих значень у самців і самок, але це слід розглядати обережно через недостатню кількість кастрованих самців і стерилізованих самок.

Значення IS та LLcr:PL виявилися відтворюваними при кутах колінного суглоба (stifle angles) від 75 до 148° та від 70 до 110° відповідно.8,17,20 Крім того, повідомлялося, що кут колінного суглоба 97° запобігає хибному заниженому значенню IS на рентгенограмах.¹⁸ Отже, результати цього дослідження були отримані при каудальному куті колінного суглоба 79,7 15,1°.

Наведені середні значення IS становлять 1,68 0,18 (1,33–2,03) та 1,71 0,02,9,20, а середнє значення LLcr:PL — 2,02 0,20 (1,97–2,06)⁸ у здорових собак. Повідомляється, що референтний діапазон значень LLcr:PL становить від 1,5 до 2,0.¹⁸ Собак у попередніх дослідженнях не розподіляли на групи за масою тіла, однак повідомлялося, що значення IS не залежить від маси тіла (BW), хоча значення індексів мають тенденцію бути вищими у важчих собак.¹⁸ Результати нашого дослідження засвідчують, що значення IS та LLcr:PL неухильно зростали від малих собак до гігантських собак.

Це дослідження має деякі обмеження. По-перше, кількість собак гігантських порід, а також кастрованих і стерилізованих собак була недостатньою, щоб уникнути помилок I і II типу в статистичних аналізах. Через непопулярність ми не змогли отримати достатню кількість таких собак протягом 1 року дослідження. По-друге, діапазон кута колінного суглоба (stifle angle) становив від 42 до 120°, як визначено в попередньому звіті.⁸ Ці позиційні відмінності кінцівок були неминучими в цьому дослідженні, що подібно до всіх морфометричних досліджень. Кут колінного суглоба (stifle angle) не був виявлений як чинник, що впливає на значення IS та LLcr:PL. Отже, вважається, що позиційні відмінності не мали значущого впливу на змінні дослідження.

Підсумовуючи, референтні інтервали для індексу IS становили від 1,04 до 2,16 у дрібних собак, від 1,19 до 2,27 у середніх собак, від 1,40 до 2,24 у великих собак і від 1,71 до 2,23 у гігантських собак. Референтні інтервали для індексу LLcr:PL становили від 1,59 до 2,51 у дрібних собак, від 1,75 до 2,51 у середніх собак, від 1,81 до 2,65 у великих собак і від 1,95 до 2,59 у гігантських собак. Собаки, які перевищують ці референтні інтервали, мають patella alta, а ті, що нижчі за них, мають patella baja. Крім того, стать і наявність ентезофітів на верхівці наколінка були двома впливовими факторами для значень IS та LLcr:PL. Отже, вищі значення IS та LLcr:PL можуть бути прийнятними як нормальні у великих і гігантських самців собак з ентезофітами на верхівці наколінка порівняно з дрібними собаками з кінцівками без ентезофітів.

Внесок авторів

Мехмет К. Окал (Mehmet K. Ocal) зробив внесок у розробку дизайну дослідження, пошук літератури, написання рукопису, аналіз та інтерпретацію даних. Деніз Сейрек-Інтас (Deniz Seyrek-Intas) зробила внесок у розробку дизайну дослідження, аналіз даних, збір та інтерпретацію даних. Сонер Чагатай (Soner Cagatay) зробив внесок у збір та інтерпретацію даних. Усі автори схвалили поданий рукопис.

Конфлікт інтересів: не заявлено.

Література

• 1 Phetkaew T, Kalpravidh M, Penchome R, Wangdee C. Порівняння кутових значень тазової кінцівки з нормальними колінними суглобами та колінними суглобами з медіальним вивихом колінної чашечки в собак породи чихуахуа з використанням рентгенографії та комп'ютерної томографії. Vet Comp Orthop Traumatol 2018;31(02):114–123
• 2 Newman M, Voss K. Комп'ютерно-томографічна оцінка конфігурації стегнової та великогомілкової кісток в англійських стаффордширських бультер'єрів з вродженим медіальним вивихом колінної чашечки та без нього. Vet Comp Orthop Traumatol 2017;30(03):191–199
• 3 Bosio F, Bufalari A, Peirone B, Petazzoni M, Vezzoni A. Поширеність, лікування та результати при вивиху колінної чашечки в собак в Італії. Ретроспективне багатоцентрове дослідження (2009-2014). Vet Comp Orthop Traumatol 2017;30(05):364–370
• 4 Brower BE, Kowaleski MP, Peruski AM, et al. Дистальна латеральна клиноподібна остеотомія стегнової кістки із закриттям як складова комплексного лікування медіального вивиху колінної чашечки та дистального варусу стегнової кістки в собак. Vet Comp Orthop Traumatol 2017;30(01):20–27
• 5 Bound N, Zakai D, Butterworth SJ, Pead M. Поширеність вивиху колінної чашечки в собак у трьох центрах. Клінічні ознаки та рентгенографічні докази відхилення кінцівки. Vet Comp Orthop Traumatol 2009;22 (01):32–37
• 6 Arthurs GI, Langley-Hobbs SJ. Ускладнення, пов'язані з коригувальною хірургією вивиху колінної чашечки у 109 собак. Vet Surg 2006;35(06):559–566
• 7 Gibbons SE, Macias C, Tonzing MA, Pinchbeck GL, McKee WM. Вивих колінної чашечки у 70 собак великих порід. J Small Anim Pract 2006;47 (01):3–9
• 8 Mostafa AA, Griffon DJ, Thomas MW, Constable PD. Проксимодистальне вирівнювання колінної чашечки в собак: рентгенографічна оцінка та

• зв'язок із медіальним і латеральним вивихом колінної чашечки (patellar luxation). Vet Surg 2008;37(03):201–211
• 9 Johnson AL, Broaddus KD, Hauptman JG, Marsh S, Monsere J, Sepulveda G. Вертикальне положення колінної чашечки (patellar position) у собак великих порід із клінічно нормальними колінними суглобами (stifles) та у собак великих порід із медіальним вивихом колінної чашечки (medial patellar luxation). Vet Surg 2006;35(01):78–81
• 10 Towle HA, Griffon DJ, Thomas MW, Siegel AM, Dunning D, Johnson A. Перед- та післяопераційна рентгенографічна й комп'ютерно-томографічна оцінка собак із медіальним вивихом колінної чашечки (medial patellar luxation). Vet Surg 2005;34(03):265–272
• 11 Insall J, Salvati E. Положення колінної чашечки (patella position) у нормальному колінному суглобі (knee joint). Radiology 1971;101(01):101–104
• 12 Boudrieau RJ. Вирівнювальна остеотомія великогомілкової кістки (tibial plateau leveling osteotomy) чи просування великогомілкової горбистості (tibial tuberosity advancement)? Vet Surg 2009;38(01):1–22
• 13 Renwick AI, McKee WM, Emmerson TD, House AK. Попередній досвід застосування процедури потрійної остеотомії великогомілкової кістки (triple tibial osteotomy): морфологія великогомілкової кістки та ускладнення. J Small Anim Pract 2009;50(05): 212–221
• 14 Talaat MB, Kowaleski MP, Boudrieau RJ. Поєднання вирівнювальної остеотомії великогомілкової кістки (tibial plateau leveling osteotomy) та краніальної клиноподібної остеотомії великогомілкової кістки (cranial closing wedge osteotomy) для лікування колінних суглобів (stifles) з недостатністю краніальної хрестоподібної зв'язки (cranial cruciate ligament) за надмірного кута нахилу великогомілкової площадки (tibial plateau angle). Vet Surg 2006;35(08): 729–739
• 15 Lafaver S, Miller NA, Stubbs WP, Taylor RA, Boudrieau RJ. Просування великогомілкової горбистості (tibial tuberosity advancement) для стабілізації колінного суглоба (stifle joint) у собак із недостатністю краніальної хрестоподібної зв'язки (cranial cruciate ligament): хірургічна техніка, ранні результати та ускладнення у 101 собаки. Vet Surg 2007;36(06): 573–586
• 16 Macias C, McKee WM, May C. Каудальна проксимальна деформація великогомілкової кістки (caudal proximal tibial deformity) та розрив краніальної хрестоподібної зв'язки (cranial cruciate ligament) у собак дрібних порід. J Small Anim Pract 2002;43(10):433–438
• 17 Wangdee C, Theyse LF, Hazewinkel HA. Проксимо-дистальне положення колінної чашечки (proximo-distal patellar position) у трьох дрібних породах собак із медіальним вивихом колінної чашечки (medial patellar luxation). Vet Comp Orthop Traumatol 2015;28(04):270–273
• 18 Miles JE, Dickow M, Nielsen DH, et al. Порівняння п'яти індексів проксимодистального позиціонування колінної чашечки (patellar proximodistal positioning indices) у клінічно нормальних гренландських їздових собак. Vet J 2012;193(02):529–534
• 19 Yeadon R, Fitzpatrick N, Kowaleski MP. Транспозиція-просування великогомілкової горбистості (tibial tuberosity transposition-advancement) для лікування медіального вивиху колінної чашечки (medial patellar luxation) та супутнього захворювання краніальної хрестоподібної зв'язки (cranial cruciate ligament) у собак. Хірургічна техніка, рентгенографічні та клінічні результати. Vet Comp Orthop Traumatol 2011;24(01):18–26
• 20 Johnson AL, Probst CW, DeCamp CE, Rosenstein DS, Hauptman JG, Kern TL. Вертикальне положення колінної чашечки (patella) у колінному суглобі (stifle joint) клінічно нормальних собак великих порід. Am J Vet Res 2002;63(01):42–46
• 21 Slobodin G, Rozenbaum M, Boulman N, Rosner I. Різноманітні прояви ентезопатії (enthesopathy). Semin Arthritis Rheum 2007;37(02): 119–126
• 22 Rogers J, Shepstone L, Dieppe P. Утворювачі кістки (bone formers): утворення остеофітів (osteophyte) та ентезофітів (enthesophyte) позитивно пов'язані між собою. Ann Rheum Dis 1997;56(02):85–90